Scrigroup - Documente si articole

Username / Parola inexistente      

Home Documente Upload Resurse Alte limbi doc  

CATEGORII DOCUMENTE





BulgaraCeha slovacaCroataEnglezaEstonaFinlandezaFranceza
GermanaItalianaLetonaLituanianaMaghiaraOlandezaPoloneza
SarbaSlovenaSpaniolaSuedezaTurcaUcraineana

БудівництвоЕлектроннийМедицинаОсвітаФінансигеографіяекономіказаконодавство
косметикамаркетингматематикаполітикаправопсихологіярізнийсоціологія
технікауправлінняфізичнийхарчуванняінформаціюісторія

Методичне забезпечення аналізу прибутку банку

Фінанси

+ Font mai mare | - Font mai mic







DOCUMENTE SIMILARE

Trimite pe Messenger

Методичне забезпечення аналізу прибутку банку

В умовах жорсткої конкуренції ціль отримання максимального (чи хоча б задовільного) прибутку при збереженні допустимого для банківських акціонерів рівня ризиків важко досягається. Поступовий розвиток банківського бізнесу передбачає, що банки повинні знаходитись в постійному пошуку нових можливостей подальшого росту, підвищення прибутковості і більш ефективного планування і контролю. Досягнення цієї мети не можливе без побудови адекватної системи аналізу і контролю за рівнем банківського прибутку, оптимальним співвідношенням дохідність-ризик, максимізацією рівня капіталу банка.



Система аналізу прибутку банку це система спеціальних знань, повязана з комплексним дослідженням прибутку банку і тенденцій його змін; із визначенням ступеня впливу різноманітних факторів, причин та умов; із науковим обґрунтуванням планово-прогнозних завдань та управлінських рішень, що забезпечують досягнення поставленої мети, і систематичним контролем за їхнім виконанням; із вимірюванням та оцінкою результатів виконаної роботи і пошуком резервів подальшого підвищення її ефективності.

Головною метою аналізу прибутку банку є виявлення невикористаних резервів його збільшення. У процесі аналізу прибутку банку Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д. пропонують розвязати такі завдання [29, с.398]:

1)     оцінка виконання плану прибутку;

2)     аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;

3)     факторний аналіз прибутку;

4)     аналіз формування та розподілу прибутку;

5)     визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;

6)     аналіз показників ефективності діяльності банку;

7)     аналіз фінансової міцності банку.

Ширягіна О.Е. до основних завдань аналізу прибутку банку відносить:

1. Систематичний контроль за виконанням планів отримання прибутку;

2. Виявлення впливу як обєктивних, так і субєктивних факторів на величину прибутку;

3. Виявлення резервів збільшення суми прибутку та рентабельності;

4. Розробка заходів по використанню виявлених резервів [26, с.61-62].

Парасій-Вергуненко І.М. вважає, що у процесі аналізу прибутку банку необхідно розвязати такі завдання:

1)     дати характеристику змін у сумі прибутку;

2)     визначити причини змін, що відбулися в сумі прибутку;

3)     розрахувати кількісний вплив чинників на розмір прибутку;

4)     дати характеристику заходів банку зі збільшення прибутку [30,с.142]

На нашу думку, завдання аналізу прибутку банку перш за все ґрунтуються на його функціях. тому основними завданнями, що вирішуються в процесі аналізу прибутку є:

1)     аналіз обсягу прибутку минулих та поточного періодів для визначення цілей щодо формування, розподілу та використання прибутку при розробці поточних та перспективних планів;

2)     систематичний контроль за дотриманням планів-прогнозів;

3)     пошук резервів підвищення суми прибутку;

4)     оцінка отриманої суми прибутку банком і виконання накреслених планів, а також оцінка досягнутого рівня розвитку і використання наявних можливостей;

5)     розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

На основі проведеного дослідження нами виділено види аналізу прибутку в залежності від визначених ознак (додаток 2) [6,c.50-52], [29, с.12-14].

Внутрішній аналіз прибутку проводиться на основі сукупності всіх інформаційних показників, включаючи дані управлінського обліку, результати якого є комерційною таємницею банку. Зовнішній аналіз прибутку проводиться на основі фінансової та статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами з метою вивчення правильності її відображення.

Аналіз прибутку банку в цілому являє собою вивчення формування, розподілу і використання прибутку по банку в цілому без виділення окремих його структурних підрозділів. Аналіз прибутку структурних підрозділів, центрів відповідальності базується в основному на результатах управлінського обліку банка, так як центр відповідальності не має закінченого циклу формування прибутку, а тому аналіз направлений на формування витрат (доходів). Аналіз прибутку окремих операцій розглядає ефективність надання тієї чи іншої банківської послуги, проведення певної банківської операції чи продажу банківського продукту.

Попередній аналіз прибутку повязаний з вивченням умов його формування, розподілу і очікуваного використання. Проводиться до здійснення якоїсь операції для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, прогнозування і оцінки очікуваного виконання плану. Поточний аналіз прибутку здійснюється у процесі поточної роботи банку з метою оперативного впливу на формування чи використання прибутку. Підсумковий аналіз прибутку проводиться за певний звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік) з метою визначення ефективності діяльності банку за звітний період, виявлення резервів підвищення прибутковості. Перспективний аналіз прибутку застосовується для прогнозування основних фінансових показників та результатів діяльності банку.

Характеристика видів аналізу прибутку банку в залежності від обєкту та рівня аналізу представлена у додатку 3.

У практиці управління прибутком залежно від методів, що використовуються, розрізняють наступні основні системи проведення аналізу: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; порівняльний аналіз; аналіз ризиків; аналіз коефіцієнтів; інтегральний аналіз, що в узагальненому вигляді представлені в додатку Г [6, с.52-74].

1. Горизонтальний (або трендовий) аналіз прибутку базується на вивченні динаміки окремих її показників в часі. В процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи зростання (приросту) окремих видів прибутку, визначаються загальні тенденції його зміни (або тренда). Найбільшого поширення набули наступні види горизонтального (трендового) аналізу:



a)     порівняння показників формування, розподілу і використання прибутку звітного періоду з показниками попереднього періоду (наприклад, з показниками попереднього місяця, кварталу, року).

b)    порівняння показників формування, розподілу і використання прибутку звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників третього кварталу звітного року з аналогічними показниками третього кварталу попереднього року).

c)     порівняння показників формування, розподілу і використання прибутку за ряд попередніх періодів. Метою цього виду аналізу є виявлення тенденцій зміни окремих показників прибутку, що вивчаються, в динаміці. Результати такого аналізу показників прибутку звичайно оформляються графічно.

2. Вертикальний (або структурний) аналіз прибутку базується на структурному розкладанні агрегованих показників його формування, розподілу і використання. В процесі використання цієї системи аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових агрегованого показника прибутку. Найбільше поширення набули наступні види вертикального (структурного) аналізу:

a)     структурний аналіз прибутку (доходів, витрат), сформованого за окремими сферами діяльності;

b)    структурний аналіз прибутку (доходів, витрат) за окремими операціями;

c)     структурний аналіз окремих видів податкових платежів в загальній їх сумі, сплачуваній банком;

d)    структурний аналіз активів;

e)     структурний аналіз розподілу або використання одержаного прибутку. Результати вертикального (структурного) аналізу показників прибутку також можуть бути оформлені графічно.

3. Порівняльний аналіз прибутку базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних її показників між собою. В процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. Найбільшого поширення набули наступні види порівняльного її аналізу:

a)     порівняльний аналіз показників рівня прибутку (доходів, витрат) даного банку і середніх по галузі. Такий аналіз проводиться банком з метою оцінки своєї конкурентної позиції по рівню здійснення своєї діяльності і виявлення резервів подальшого підвищення ефективності своєї діяльності;

b)    порівняльний аналіз показників прибутку (доходів, витрат) даного банку і банків-конкурентів. Метою здійснення такого аналізу є визначення конкурентної позиції банку в рамках конкретного регіонального ринку і розробка заходів щодо її підвищення.

c)     порівняльний аналіз показників прибутку (доходів, витрат) окремих центрів відповідальності. Такий аналіз проводиться в розрізі різних типів центрів відповідальності.

d)    порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) показників прибутку (доходів, витрат). У процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення звітних показників від планових (нормативних) і визначаються причини цих відхилень. Такий аналіз використовується для контролю процесу поточного формування і використання прибутку і внесення необхідних коректив в діяльності банка.

4. Аналіз рівня ризиків нерозривний з аналізом рівня прибутку за операціями всіх сфер діяльності банку операційної, інвестиційної і фінансової. Це повязано з тим, що, визначаючи міру прибутку слід завжди одночасно визначати і міру ризику, що її супроводжує. У звязку з цим система аналізу рівня ризиків повинна отримати широке використання в процесі управління прибутком банка.

Аналіз ймовірності виникнення ризику ґрунтується на використанні наступних груп методів: економіко-статистичних; розрахунково-аналітичних; аналогових; експертних. Вибір конкретних методів оцінки визначається наявністю необхідної інформаційної бази і рівнем кваліфікації менеджерів. До числа основних показників оцінки ймовірності виникнення ризику відносяться: середньоквадратичне (або стандартне) відхилення; коефіцієнт варіації; бета-коефіцієнт.

Аналіз розміру можливих фінансових втрат при реалізації ризику визначається сумою вкладеного капіталу в здійснення даної операції, очікуваною сумою доходу або прибутку за нею. За розміром можливих фінансових втрат виділяють чотири групи операцій:

- безризикові фінансові операції. У звязку з безризиковим характером таких операцій можливі фінансові втрати за ними не очікуються;

- фінансові операції з допустимим рівнем фінансових втрат. Критерієм такого рівня є можливість фінансових втрат за даною операцією у розмірі розрахункової суми прибутку;

- фінансові операції з критичним рівнем фінансових втрат. Критерієм такого рівня є можливість фінансових втрат за даною операцією у розмірі розрахункової суми доходу. В цьому випадку збиток банку обчислюватиметься сумою понесених витрат за операцією;

- фінансові операції з катастрофічним рівнем фінансових втрат. Критерієм такого рівня виступає можливість фінансових втрат за даною операцією в розмірі не тільки понесених витрат, але і інвестованого в неї капіталу.

5. Аналіз коефіцієнтів (К-аналіз) базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників між собою. В процесі використання цієї системи аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують окремі аспекти формування, розподілу і використання прибутку банку. Найбільше поширення набули системи аналітичних коефіцієнтів, представлені у додатку Д.

6. Інтегральний аналіз прибутку дозволяє одержати саму узагальнену характеристику умов його формування. Найбільшого поширення набули наступні системи інтегрального його аналізу:

а) Дюпоновська система інтегрального аналізу прибутку. Ця система фінансового аналізу, розроблена фірмою Дюпон (США), передбачає розкладання показника коефіцієнт рентабельності активів (ROA) на показник чистої маржі прибутку та коефіцієнт дохідності (або використання) активів. Чиста маржа прибутку (NPM) є відношенням чистого прибутку до валових доходів банку. Коефіцієнт дохідності активів (EA) розраховують як відношення валових доходів до сумарних активів банку. Тоді отримаємо залежність (формула 1.1):




, (1.1)

де ROA коефіцієнт рентабельності активів;

NP чистий прибуток;

E валові доходи;

A активи банку.

або

, (1.2)

де ROA коефіцієнт рентабельності активів;

NPМ чиста маржа прибутку;

EА коефіцієнт дохідності активів.

Оскільки

, (1.3)

де ROE коефіцієнт рентабельності капіталу;

ROA коефіцієнт рентабельності активів;

МК мультиплікатор капіталу.

отримаємо модель:

, (1.4)

де ROE коефіцієнт рентабельності капіталу;

NPМ чиста маржа прибутку;

EА коефіцієнт дохідності активів;

МК мультиплікатор капіталу.

або

, (1.5)

де ROE коефіцієнт рентабельності капіталу;

NP чистий прибуток;

E валові доходи;

A активи банку;

К капітал банку.

Для інтерпретації результатів, одержаних при розрахунку моделі Дюпона, може бути використана спеціальна матриця. За допомогою такої матриці можна виявити основні резерви подальшого підвищення рентабельності активів банка; підвищення дохідності активів; використовувати обидва ці напрями.

b)    Обєктно-орієнтований аналіз прибутку. Концепція інтегрованого обєктно-орієнтованого аналізу прибутку, розроблена фірмою Модернсофт (США), базується на використанні компютерної технології і спеціального пакету прикладних програм. Основою цієї концепції є представлення моделі формування прибутку банку у вигляді сукупності взаємодіючих первинних фінансових блоків, що моделюють класи елементів, що безпосередньо формують суму прибутку. Користувач сам визначає систему таких блоків і класів, виходячи зі специфіки діяльності банка, щоб у відповідності з бажаним ступенем деталізації представити в моделі всі ключові елементи формування прибутку. Після побудови моделі користувач наповнює всі блоки кількісними характеристиками у відповідності із звітною інформацією по банку. Систему блоків і класів можна розширювати і поглиблювати у міру зміни напрямів діяльності банка.

c)     Портфельний аналіз прибутку. Цей аналіз заснований на використанні портфельної теорії, відповідно до якої рівень прибутковості портфеля фінансових інструментів розглядається узгоджено з рівнем ризику портфеля (система прибуток ризик). Відповідно до цієї теорії можна за рахунок формування ефективного портфеля (відповідного підбору конкретних фінансових інструментів) знизити рівень портфельного ризику і, відповідно, підвищити співвідношення рівня прибутку і ризику. Процес аналізу і підбору в портфель таких фінансових інструментів і складає основу використання цієї інтегральної теорії [6, с.48].

Успішне функціонування системи аналізу прибутку банку значною мірою залежить від ефективності її організаційного забезпечення. Система організаційного забезпечення аналізу прибутку являє собою взаємоповязану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів банку, що забезпечують проведення аналізу прибутку банку і несуть відповідальність за результати цього аналізу [6, с.31-32].

Проведення аналізу повинно стати органічною частиною службових обовязків кожного фахівця, керівників різних рівнів управління, обовязком всіх службовців, що мають відношення до прийняття управлінських рішень. Звідси витікає важливий принцип організації аналізу обґрунтований розподіл обовязків по проведенню аналізу прибутку банку за окремими виконавцями.

До комплексу організаційних елементів, здатних забезпечити ефективність проведення аналізу прибутку банку, відносяться наступні: виділення субєктів, що будуть здійснювати аналіз; планування аналітичної роботи; інформаційне та методичне забезпечення аналізу; аналітична обробка даних; відповідальність за безперервність процесу аналізу (у підрозділах, філіях і персонально); взаємодії в процесі аналізу з усіма підрозділами банку; оформлення результатів аналізу; контроль за впровадженням пропозицій у діяльність банку, розроблених по результатам аналізу.



До субєктів, що мають здійснювати аналіз прибутку банку відносять засновників банку, членів Правління та Наглядової ради; департамент аналізу, обліку і аудиту, відділ бюджетування; фінансово-аналітичний відділ; керівники структурних підрозділів, ЦФВ; відділ маркетингу.

Інформаційне забезпечення аналізу прибутку банку це система даних і способи їх обробки, що дають змогу виявити реальну діяльність прибутку банку, дію факторів, що його визначають, а також можливості здійснення необхідних керівних дій. Формування інформаційного фонду має підпорядковуватись певним вимогам. До загальних вимог належать: достовірність інформації, необхідність і достатність її обсягу, своєчасність передачі і подання. Порядок переліку названих вимог не залежить від значення. Вони рівнозначні, і недотримання кожної з них призводить до негативних наслідків. Тому вся інформація, необхідна для аналізу прибутку, має підлягати ретельній перевірці [33].

Склад, зміст і якість інформації, яка використовується в аналізі прибутку банку, має визначну роль в забезпеченні дієвості банку. Аналіз не обмежується тільки економічними даними, а широко використовує технічну, технологічну та іншу інформацію [34].

Формування системи інформаційного забезпечення аналізу прибутку банку являє собою процес цілеспрямованого підбору відповідних інформаційних показників та інших даних, які формуються за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел. Бланк І.А. систему показників інформаційного забезпечення аналізу прибутку банку ділить на три основні групи [6, с.38-48]:

1.     Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система інформаційних показників цієї групи є основою проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування банку, і використовуються при здійсненні комплексної системи аналізу прибутку, виявленні резервів зростання прибутку, орієнтуючись при цьому на досягнення середньогалузевих показників діяльності. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на даних, що публікуються органами державної статистики.

2.     Показники, що характеризують конюнктуру ринка. Система нормативних показників цієї групи слугує для прийняття управлінських рішень в області формування цінової політики і доходів від операційної діяльності, залучення капіталу із зовнішніх джерел (включаючи емісію власних акцій та облігацій), формування портфелю довгострокових та короткострокових вкладень, які прийняті на основі проведення відповідного аналізу прибутку від здійснення даних операцій. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на публікаціях комерційних періодичних видань чи на відповідних електронних джерелах інформації.

3.     Показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів. Джерелами формування показників даної групи слугують публікації звітних матеріалів в пресі (за окремими видами господарюючих субєктів, у тому числі банків, такі публікації є обовязковими), відповідні рейтинги з основними результативними показниками діяльності, а також платні бізнес-справки, що надаються окремими інформаційними компаніями (отримання такої інформації повинно здійснюватись лише легальним шляхом).

Склад інформаційних показників кожного блоку визначається конкретними цілями аналізу прибутку, обсягом операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, тривалістю партнерських відносин, іншими умовами.

Система показників інформаційного забезпечення аналізу прибутку, що формуються на основі внутрішніх джерел, також ділиться на три основні групи:

1.     Показники фінансового обліку банку. Система показників даної групи складає основу інформаційної бази підсумкового аналізу прибутку банку. На основі цієї системи показників проводиться узагальнений аналіз, прогнозування і поточне планування прибутку. Перевагою показників цієї групи є їх уніфікованість, оскільки вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку, що дозволяє порівнювати ці показники з іншими банками. Також перевагою є чітка регулярність формування (в установлені нормативні строки) та висока ступінь надійності (звітність, що формується на базі фінансового обліку, надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту). Водночас, інформаційна база, що формується на основі фінансового обліку, має і певні недоліки, основними з яких є: відображення інформаційних показників лише за банком у цілому (що не дозволяє використовувати її при аналізі прибутку за окремим банківським продуктом, підрозділом чи філією); низька періодичність розробки (як правило один раз в квартал, а окремі форми звітності тільки один раз на рік); використання тільки вартісних показників (що ускладнює аналіз впливу зміни цін на формування прибутку). До основних джерел інформації фінансового обліку, що використовуються при аналізі прибутку банку відносять: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки. Баланс банку це бухгалтерський баланс, у якому відбивається стан власних, залучених і позичених коштів банку, їх розміщення в кредитні та інші активні операції. За даними балансу здійснюється контроль за формуванням і розміщенням грошових ресурсів, станом кредитних, розрахункових, касових та інших банківських операцій, включаючи операції з цінними паперами. Аналіз балансів дає змогу контролювати ліквідність банків, здійснювати управління фінансовою стійкістю. Результати діяльності банків, усі здійснені витрати й отримані доходи в минулому звітному періоді враховуються у звіті про прибутки і збитки, що відбиває різні види доходів і витрат за операціями банку. Після статей доходів і витрат показується фінансовий результат діяльності банку балансовий прибуток, який після певного коригування перетворюється в оподатковуваний податками прибуток. Після вирахування податку з прибутку залишається чистий прибуток, розмір якого показує фінансовий результат роботи банку за звітний період. Для аналізу прибутку банку важливим джерелом інформації є також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дають змогу деталізувати певні балансові рахунки.

2.     Показники управлінського обліку банку. Цей вид обліку почав розвиватися в звязку з переходом підприємств нашої країни до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи бухгалтерського обліку, який дозволяє суттєво доповнить облік фінансовий. У порівнянні з фінансовим управлінський облік має наступні основні переваги: він відображає не тільки вартісні, але й натуральні значення показників (а, відповідно і тенденції зміни цін); періодичність надання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребам в інформації для оперативного аналізу прибутку (за необхідності інформація може надаватися кожен день); цей облік може бути структурований у будь-якому розрізі за структурними підрозділами, продуктами, клієнтами (при одночасному агрегуванні показників в цілому по банку); він може відображати окремі активи з урахуванням темпів інфляції, вартості грошей в часі та інше. Результати цього обліку є комерційною таємницею і не повинні надаватися зовнішнім користувачам. Це такі джерела інформації, як оборотно-сальдові відомості, технологічні карти, інструкції, положення.

3.     Показники податкового обліку. Банки виступають субєктами податкових відносин, тому зобовязані вести податковий облік, подавати податковим органам звітність і нести відповідальність за порушення податкового законодавства. Податковий облік здійснюється на підставі даних фінансового обліку, а також на підставі окремих розрахунків за особливими видами операцій, які не знаходять своє відображення на рахунках фінансового обліку або методика розрахунку яких відрізняється за фінансовим і податковим обліком. Так, для розрахунку оподатковуваного прибутку в податковому обліку використовуються такі категорії, як скоригований валовий дохід, валові витрати та нараховані амортизаційні відрахування. До основних звітних документів, що формують банки під час ведення податкового обліку відносяться: звіт про податок на прибуток, звіт по податку на додану вартість, звіт по податку на землю, звіт по податку з власників транспортних засобів, звіт по внесках в державні соціальні фонди, звіт про державне мито, звіт про відрахування у фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звіт сплаті збору за забруднення навколишнього середовища, звіт про комунальний податок та інші.

4.     Нормативно-довідкові показники. Основу цієї системи показників складають різні норми і нормативи, а саме норми амортизаційних відрахувань, норми відрахувань прибутку у резервний фонд банку, ставки податків, зборів та інших обовязкових платежів, строки сплати податків, страхових зборів, інших виплат, розмір встановлених державою мінімальної заробітної плати і соціальних пільг та ін. [6].








Politica de confidentialitate

DISTRIBUIE DOCUMENTUL

Comentarii


Vizualizari: 1831
Importanta: rank

Comenteaza documentul:

Te rugam sa te autentifici sau sa iti faci cont pentru a putea comenta

Creaza cont nou

Termeni si conditii de utilizare | Contact
© SCRIGROUP 2019 . All rights reserved

Distribuie URL

Adauga cod HTML in site