Scrigroup - Documente si articole

Username / Parola inexistente      

Home Documente Upload Resurse Alte limbi doc  

 
CATEGORII DOCUMENTE


BulgaraCeha slovacaCroataEnglezaEstonaFinlandezaFranceza
GermanaItalianaLetonaLituanianaMaghiaraOlandezaPoloneza
SarbaSlovenaSpaniolaSuedezaTurcaUcraineana

БудівництвоЕлектроннийМедицинаОсвітаФінансигеографіяекономіказаконодавство
косметикамаркетингматематикаполітикаправопсихологіярізнийсоціологія
технікауправлінняфізичнийхарчуванняінформаціюісторія

Стародавня історія України

історія

+ Font mai mare | - Font mai mic



DOCUMENTE SIMILARE

Trimite pe Messenger
Українські землі в другій половині ХVІІІ ст. Ліквідація Російською імперією української державності
Культура Європи ХХ століття
Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI середина XIII ст.) .
Механика эпохи Возрождения
Стародавня історія України

TERMENI importanti pentru acest document

Стародавня історія України

Історія України це наука, що вивчає розвиток людського суспільства на території України та його закономірності.

Джерела з вивчення історії України:

  • усні (міфи, легенди, казки, народні пісні тощо);
  • писемні (літописи, документи, щоденники, мемуари тощо);
  • речові (залишки жител, знаряддя праці, посуд, одяг тощо);

Археологія наука, що вивчає первісні, стародавні та середньовічні матеріальні памятки (стоянки, поселення, поховання, знаряддя праці, зброю, посуд тощо).

  • антропологічні (залишки людських поховань);
  • мовні, які відображають процес розвитку мови;
  • етнографічні (побут і звичаї народу);
  • фоно- й фотодокументи.

Перші люди, на думку вчених, зявилися на території Африки близько 2, 5 млн років тому. На територію сучасної України люди прийшли близько 1 млн років тому з Європи та Закавказзя.

В історії давніх часів використовується археологічна хронологія, заснована на вивченні матеріалу, форми й техніки виготовлення знарядь праці.

Хронологія послідовність певних подій у часі.

До початку нової ери історія умовно поділяється на камяний, мідно-камяний, бронзовий, ранній залізний віки.

Камяний вік (1 млн к. ІІІ тис. до н.е.)

найдовший період історії людства, коли воно, власне, і виникло. Знаряддя праці виготовляли з каменю (кремінь, обсидіан, сланець), кістки, дерева.

Камяний вік поділяють на етапи: палеоліт, мезоліт, неоліт.

Палеоліт давній камяний вік.

Мезоліт середній камяний вік.

Неоліт новий камяний вік.

Він є добою первіснообщинного ладу, основними рисами якого є:

1)      низький рівень розвитку продуктивних сил, майже повна залежність від природи;

2)      рівність усіх членів суспільства;

3)      колективний характер праці;

4)      спільна власність на знаряддя та результати праці;

5)      зрівняльний поділ продуктів;

6)      язичницькі вірування.

Палеоліт

Хронологічні рамки

1 млн 11 тис. років тому

Природні умови

Спочатку клімат теплий і вологий, згодом льодовиковий період (250-100 тис. років тому).

Характерні риси

Залюднення території України архантропами.

Основні заняття - збиральництво, полювання на дрібних тварин, згодом на мамонтів, зубрів, північних оленів (привласнюючі форми господарювання).

Знаряддя праці - рубила, скребла, сокири, наконечники списів.

Поява нового типу людини неандертальців (150-100 тисяч років тому).

Опанування вогнем.

Заселення печер, лаштування штучного житла.

Формування абстрактного мислення і мови.

Виникнення людини сучасного фізичного типу кроманьйонця (40-35 тис. років тому).

Панування матріархату - епохи в розвитку первіснообщинного ладу, що характеризується панівним становищем жінки в суспільстві, спорідненістю а материнською лінією.

Поява перших релігійних уявлень тотемізму (уявлення про єдність людини з тотемами тваринами, рослинами, предметами та явищами природи), анімізму (віри в існування душі та духів), магії (віри в можливість людини (чаклуна, мага) вплинути на іншу людину чи явища природи).

Людські стоянки

с. Королеве на Закарпатті; Мізинська стоянка на Десні; Кирилівська стоянка в Києві; Амвросіївка у Донбасі; печера Кіїк-Коба, Крим.

Мезоліт

Хронологічні рамки

10 6 тис. років тому

Природні умови

Потепління, виникнення великої кількості річок, озер, формування сучасного тваринного світу.

Характерні риси

Основні заняття - полювання на невеликих звірів і птахів, рибальство, річкове збиральництво.

Поширення мікролітів (набірні знаряддя праці, де мініатюрні ріжучі камінці закріплювалися в деревяних чи кісткових пазах) та макролітів (великих камяних знарядь).

Винайдення луку та стріл, човнів і плотів.

Приручення перших тварин.

Людські стоянки

Мурзак-Коба, Кодак, Гребеники тощо

Неоліт

Хронологічні рамки

6-4 тис. років тому

Природні умови

Близькі до сучасних

Характерні риси

Неолітична революція перехід від привласнюючих форм господарювання до відтворюючих (від полювання до скотарства, від збиральництва до землеробства).

Створення нових знарядь праці мотики, серпу.

Виникнення нових прийомів обробки каменю шліфування, свердління, розпилювання.

Поява кераміки, прядіння та ткацтва.

Демографічний вибух.

Початок переходу до патріархату епохи в розвитку первіснообщинного ладу, що характеризується керівною роллю чоловіка в родинному, господарському та громадському житті.

Формування археологічних культур (Буго-Дністровська, культура лінійно-стрічкової кераміки).

Археологічна культура сукупність археологічних памяток певної території і часу, що мають місцеві своєрідні особливості. А.К. отримує назву за місцем першої знахідки або за певними визначальними ознаками (обрядом поховання, формою кераміки).

Форми суспільної організації у камяному віці

Енеоліт (4 3 тис. до н.е.) -

мідно-камяний вік. Перехід від камяного віку до доби металів, проте камінь відіграє значну роль у господарстві.

Характерні риси енеоліту:

1)      скотарство відокремлюється від хліборобства;

2)      скотарство стає кочовим;

3)      поруч з камяними знаряддями праці починають виготовляти мідні;

4)      перехід від мотичного до рільного землеробства;

5)      вирощувалися майже всі сучасні зернові та садово-городні культури;

6)      винайдені вози, що сприяло розширенню контактів і розселенню.

У лісостеповій зоні України за часів енеоліту поширилася трипільська археологічна культура.

Трипільська культура (кінець V середина ІІІ тис. до н.е.) була відкрита в 1893 р. археологом В.Хвойкою поблизу с.Трипілля на Київщині, від чого культура й отримала свою назву.

Територія розселення. Батьківщина трипільців береги Південного Бугу й Дністра, а звідти вони розселилися на схід до Середнього Подніпровя, на захід до Румунського Прикарпаття, на південь до Північного Причорноморя, на північ майже до сучасних кордонів України.

Етнічна приналежність: невідома.

Поселення. Відомо понад 3 тисячі поселень на берегах річок, схилах долин. Найвідоміші Майданецьке, Тальянки тощо площею 250 400 га, в яких проживало до 10 20 тисяч осіб (так звані протоміста). Житла деревяні, з глиняною піччю і жертовником, могли бути двоповерховими. Підлога робилася глиняна, а стіни розписувалися фарбами.

Основа господарства - рільне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, горох) і скотарство (свині, велика й дрібна рогата худоба). Кожні 50 70 років поселення переносилися на нове місце через виснаження землі. Виготовляли характерну мальовану кераміку з використанням червоних, чорних та жовтих фарб.

Релігія і культура. Головне божество богиня родючості. Поклонялися бику (символу сонця та чоловічої сили), змієві (охоронцю дому). Створено основу для появи писемності у вигляді глиняних символів та знаків на кераміці.

Причини зникнення трипільської спільноти остаточно не зясовані. Основні версії:

         витіснена кочовиками;

         розпалася внаслідок господарської та екологічної кризи.

Бронзовий вік (ІІ тис. до н.е. VІІІ ст. до н.е.) -

час розпаду первіснообщинного ладу.

Характерні риси:

1)      виробництво першого штучного металу - бронзи (сплаву міді й олова);

2)      посилення розподілу праці: в Лісостепу розвивається землеробство, в Степу скотарство;

3)      поява нерівності;

4)      родова община замінюється сусідською;

5)      утвердження патріархату;

6)      з роду виділяється парна сімя;

7)      виникли великі етнокультурні спільноти. Саме скотарів бронзового віку повязують з індоєвропейською спільнотою, з якої згодом вийшло чимало народів, у тому числі й українці.

До епохи бронзи в Україні належать ямна та катакомбна культури.

Ямна культура

Катакомбна культура

Хронологічні рамки

ІІІ поч. ІІ тис. до н.е.

К. ІІІ сер. ІІ тис. до н.е.

Територія розселення

Від Нижнього Поволжя до Нижнього Подніпровя

Від Волги й Кавказу до пониззя Дунаю

Спільні риси

Кочовий спосіб життя

Основне заняття - скотарство

Віра в потойбічний світ, обожнювання сонця й вогню

Особливості

Поховання покійників у скорчених позах у ямах

Поховання в гробницях-катакомбах

Дружину вбивали і ховали разом з чоловіком

Ранній залізний вік (VІІІ ст. до н.е. ІV ст. н.е.)

Загальна характеристика:

1)         люди навчилися плавити залізо, знаряддя з якого були міцнішими і гострішими;

2)         зросла продуктивність праці;

3)         ремесло відокремилося від землеробства;

4)         зявилося виробництво товарів для обміну й продажу;

5)         посилюється майнова нерівність.

Племена раннього залізного віку на території України

Кіммерійці (ІХ VІІ ст. до н.е.) кочові іраномовні скотарі, що прийшли з території Азії.

Територія розселення: Причорноморя, Крим, Кавказ.

Перший народ на території України, назва якого нам відома: вони згадуються в Одіссеї Гомера, ассирійських джерелах.

Суспільний лад. Утворили рабовласницьку державу на чолі з царем.

Господарство та етнічний склад. Населення кіммерійської держави складалося з кіммерійців та завойованих місцевих племен чорноліської культури.

Кіммерійці

Чорноліська культура

Територія розселення

Причорноморські степи

Лісостеп України

Основні заняття

Кочове скотарство, провідна роль конярства; розвинуті ремесла (гончарство, лиття з бронзи, обробка заліза, зброярство)

Рільне землеробство (пшениця, ячмінь, просо, жито), присадибне скотарство (кози, вівці, свині); ремесла (гончарство, ковальство)

Етнічний склад

Іраномовні племена

Прасловяни

Головні памятки

Поховання в курганах (с. Мала Лепетиха, Херсонщина); жител не залишили

Поселення й укріплені городища для боротьби з кіммерійцями.

Військова справа. Основа війська кіннота, озброєна залізними мечами, луками та стрілами, бойовими молотами і булавами. Здійснювали завойовницькі походи в Малу Азію проти Урарту, Ассирії, Лідії.

Релігія та мистецтво. Залишили по собі поховання в курганах. Ставили камяні стели, на яких зображені озброєні фігури без голови.

 

Скіфи (VІІ ІІІ ст. до н.е.) кочові іраномовні скотарі, що витіснили кіммерійців і розселилися між Доном і Дунаєм.

Територія розселення. Від Азовського моря до Дунаю, від Чорного моря до Чернігівщини, Курщини, Воронежчини.

Суспільний устрій. Наприкінці VІ V ст. до н.е. утворилася скіфська рабовласницька держава Велика Скіфія. Вона являла собою союз племен на чолі з царем, влада якого передавалася у спадок. Цареві належала військова, судова, політична влада, він був верховним жерцем.

Столицею Великої Скіфії було Камянське городище на Дніпрі. Територія держави ділилася на номи, очолювані призначеними царем вождями.

Основа суспільства сімя; родовід вівся по чоловічій лінії. Поширене багатоженство. Тривалий час найважливіші питання вирішувалися на радах (зборах) скіфів, проте з розвиток рабовласницьких відносин її роль втрачається.

Господарство. Писемні джерела виділяють царських скіфів, скіфів-скотарів, скіфів-землеробів та скіфів-орачів.

Скіфи-скотарі, царські скіфи

Скіфи-орачі, скіфи-землероби

Територія розселення

Причорноморські степи

Лісостеп Подніпровя

Основні заняття

Кочове скотарство (передусім конярство); ремесла

Землеробство: вирощували пшеницю, жито, ячмінь, коноплі, користувалися великим плугом, тягловою силою (волами). Можливо, знали садівництво.

Етнічний склад

Іраномовні племена

Ймовірно, є нащадками племен чорноліської культури

Головні памятки

Царські кургани: Чортомлик, Солоха, Гайманова Могила, Товста Могила тощо

Більське городище (Полтавська обл.), що мало в периметрі близько 30 км. За версією харківського археолога Б.А.Шрамка, який десятиліттями досліджував цю памятку, воно носило назву Гелон і згадується у Геродота.

Із заселенням Причорноморя греками скіфи поширили з ними торгівлю. В обмін на рабів, а також пшеницю, хутро, шкіру та іншу сировину греки продавали витвори мистецтва, вишукану кераміку, предмети розкошу.

Військова справа. Озброєння складалося з коротких і довгих мечів, списів, дротиків тощо; винайшли складний далекобійний лук. Тіло захищали панциром. Основу війська становила важко озброєна кіннота.

Це цікаво!

У 512 р. до н.е. перський цар Дарій І вторгся у Скіфію. Скіфи відмовилися від генеральної битви й застосували тактику відступу з повним спустошенням території та вимотуванням ворога в незначних зіткненнях. Дарій потерпів поразку й повернувся додому ні з чим.

Були дуже войовничим народом, здійснювали походи на Ассирію, Сирію і ледь не дійшли до Єгипту але фараон вирішив за краще відкупитися. Перемогли і військо Олександра Македонського (331 р. до н.е.).

Релігія та мистецтво. Скіфи язичники; особливо поклонялися Арею, богу війни. Вірили в потойбічне життя, тому могили облаштовували як підземні житла: клали їжу, прикраси, зброю, коней, а часом і жінку. Для знатних скіфів над могилою насипали курган, для царів найвищі.

У мистецтві поширений звіриний стиль зображення стилізованих оленів, пантер, коней, птахів і риб, фантастичних грифонів.

У ІІІ ст. до н.е. погіршується становище Скіфії:

         клімат став посушливішим;

         збідніння природних ресурсів внаслідок людської діяльності.

До кінця ІІІ ст. до н.е. Велика Скіфія припинила своє існування: сарматські племена витіснили їх на захід (Болгарія, Румунія) та південь (Крим). У степовому Криму скіфи створили державу Мала Скіфія зі столицею в зі столицею в м.Неаполь поблизу сучасного Сімферополя.

Асиміляція злиття народів з іншими, частіше більшими за кількістю.

Сармати (ІІІ ст. до н.е. ІІІ ст. н.е.) іраномовні племена, споріднені зі скіфами, зявилися з уральсько-поволзьких степів.

Територія розселення. Північне Причорноморя.

Суспільний устрій. Жили племенами, кожне з яких мало свою назву (роксолани, алани, аорси тощо). Сарматами їх називали греки і римляни.

Зберігалися значні пережитки матріархату: жінка займала досить поважне становище і навіть могла володіти зброєю. Тому чимало дослідників вважає, що сарматські жінки були прототипами легендарних амазонок.

Це цікаво!

Назва сармат означає підперезаний мечем.

Використовували рабську працю.

Вважається, що державу сармати не створили.

Основні заняття. Кочове скотарство, полювання. На початку нової ери частина сарматів засвоїла землеробство. Займалися ремеслами (ткацтво, гончарство, ковальство тощо).

Військова справа. Військо складалося з важкоозброєної піхоти та кінноти. Основні види наступальної зброї луки, списи, мечі; мали панцирі, щити. Приймали участь у війнах проти Риму.

Релігія та мистецтво. Обожнювали сили природи, мали культ богині-матері Астарти, покровительки коней. Віри в очисну силу вогню. Особливою магією наділяли дзеркало.

У ІV ст. сармати були частково витіснені готами та гунами, частково асимільовані під час Великого переселення народів.

Памятки. Найвідоміший курган Соколова Могила на Миколаївщині.

І кіммерійці, і скіфи, і сармати були вихідцями з азійських степів. Вони принесли на наші землі цікаву культуру, а залишки іранських мов, якими вони користувалися, збереглися до сьогодні в топоніміці України.

Античні міста-держави Північного Причорноморя

Давньогрецькі міста виникли в Північному Причорноморї в к. VІІ ст. до н.е., коли почалося активне розселення греків по узбережжях Середземного моря.

Колонізація заселення та засвоєння нової території

Причини грецької колонізації:

1)      перенаселення Греції в І тис. до н.е.;

2)      нестача землі;

3)      пошук нових джерел сировини, передусім металів;

4)      пошук ринків збуту своїх товарів;

5)      внутрішня політична боротьба змушувала до імміграції тих, хто програв;

6)      напади лідійців і персів підштовхували до пошуку безпечніших місць проживання.

Засновувалися поселення переважно в гирлах річок. Спочатку це були торгові факторії, які згодом виростали в адміністративні і культурні центри.

Це цікаво!

Ольвія у перекладі з давньогрецької щаслива, Херсонес півострів, Пантікапей рибний шлях

Найбільші міста Ольвія (поблизу Миколаєва), Тіра (Білгород-Дністровський), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч).

Основні заняття: землеробство (вирощували пшеницю, городину, виноград), виготовляли вино, ловили рибу; займалися ремеслами (металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки, ювелірна справа). Важливе місце займала торгівля.

Зі скіфами

З Грецією

Що продавали

Предмети розкошу, прикраси, посуд, прянощі, вина

Пшеницю, шкури, хутро, рабів

Що купували

Пшеницю, шкури, хутро, рабів

Тканини, зброю, прикраси, оливкову олію, прянощі, вина

Політичний устрій: копіювали грецькі міста-держави. Частина з них була рабовласницькими республіками, в управлінні якими могли приймати участь усі вільні громадяни, частина монархіями (Боспорське царство).

Культура і релігія. Греки зберігали традиції своєї батьківщини в питаннях освіти, організації вільного часу, надання медичних послуг тощо. В усіх містах-колоніях були школи, театри, поширені культи давньогрецьких богів: Артеміди, Аполлона, Афродіти, Діонісу. Шанували міфологічних героїв Ахілла і Геракла: так, в Ольвії проходили спортивні змагання Ахіллеї. В ІІІ ст. зявляються перші християни.

Боспорське царство було засноване близько 480 р. до н.е. внаслідок обєднання держав-полісів Керченського півострова; до нього входили і Приазовя та землі Кубані.

Особливості Боспорського царства:

1)      монархічна форма правління;

2)      тісні торговельні й культурні звязки з Афінами;

3)      значна частка місцевого, негрецького, населення;

4)      занепало під натиском гуннів.

На початку нової ери грецькі міста почали занепадати: це було повязано з набігами кочовиків та появою дешевої єгипетської пшениці, яка склала конкуренцію скіфській. У І ст. до н.е. вони потрапили у залежність до Римської імперії, а в ІV V ст. були захоплені племенами готів та гуннів. Тільки Херсонес і Пантікапей потрапили під владу Візантії.

Значення античного впливу для населення українських земель:

      залучення до досягнень античної цивілізації (технології обробки землі, ремесла, товарно-грошових відносин);

      знайомство з демократичним устроєм;

      античні колонії сприяли поширенню християнства.

Велике переселення народів

В середині І тис. н.е. варварські племена, що мешкали на просторах від Римської імперії до Центральної Азії, стали переміщуватися й обрушилися на Рим. Цей рух торкнувся і Східної Європи. На території України зявляються нові народи.

Це цікаво!

Словяни запозичили в готів такі слова, як шолом, меч, хліб, плуг.

Готи (ІІ ІV ст.) германські племена, що в середині ІІ ст. зявляються на території України й поступово витісняють сарматів. Вестготи просунулися на захід від Дністра, а остготи осіли в пониззі Дніпра. На початку ІV ст. остготські племена обєдналися в державу на чолі з королем Германаріхом. З наступом гунів у середині ІV ст. частина остготів перейшла на правий берег Дунаю на територію Римської імперії, а решта залишилися під гунами, зберігши навіть свого короля.

Гуни (ІІІ V ст.) вирушили з монгольських степів на захід під тиском Китаю в ІІІ ст. до н.е. підійшовши до Північного Причорноморя, вони скористалися послабленням античних міст через боротьбу з готами і зруйнували майже всі міста-держави. Вистояли Херсонес і Пантікапей. У ІV ст. гуни розбили готів і тривалий час панували в причорноморських степах від Азовського моря до Дунаю, здійснюючи набіги на Західну Європу. Занепад гунської держави повязаний зі смертю в 453 р. Аттили гунського правителя.

Давні словяни

Автохтонний - місцевий

Словяни автохтонне індоєвропейське населення Центральної Європи.

Територія розселення: від Балканського півострова до Балтійського моря, від Ельби до Тихого океану.

Самоназва - словяни означає ті, що володіють словом, зрозумілою мовою. Вони формувалися протягом багатьох століть з місцевого населення Східної Європи.

Перші згадки прасловянських племен в римських джерелах початку І тис. н.е. під іменем венедів, які постійно здійснювали набіги на римські прикордонні землі. Під своїм іменем вони вперше фігурують у Прокопія Кесарійського (512 р.) склавини. У ІV ст., під час Великого переселення народів, вони розкололися на склавинів (предків західних і південних словян) і антів (предків східних словян). Сучасна наука говорить, що власне словяни сформувалися в V ст.

Велике переселення народів активні переміщення варварських племен від Центральної Азії до кордонів Римської імперії через територію Східної і Північної Європи (сер. І тис. н.е.)

Походження. Єдиного погляду немає. На думку сучасних істориків, на території України виділяються такі етапи формування словян:

1)      бронзовий вік білогрудівська культура;

2)      ранній залізний вік скіфи-орачі та скіфи-хлібороби античних джерел; вплив кіммерійців, скіфів та греків;

3)      ІІІ ст. до н.е. ІІ ст. н.е. зарубинецька культура в Середньому Подніпровї; вплив Римської імперії;

Язичництво політеїзм, віра в багатьох богів. Боги язичництва уособлювали сили природи.

4)      кінець ІІ початок ІІІ ст. н.е. під тиском сарматів народи зарубинецької культури розселяються на північ та захід. У контакті з балтами виникає київська культура, яку деякі вчені повязують з праукраїнцями.

Основні заняття: підсічне або орне землеробство (вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, льон, коноплі, горох, ріпу, цибулю, часник), осіле скотарство (вівці, кози, велика рогата худоба, свині), полювання, рибальство, бортництво. Розвинені ремесла: ливарна справа, ковальство, ткацтво, гончарство (без гончарного кола), виготовлення скла, знарядь праці і прикрас з кістки, дерева. Торгівля з населенням Подунавя, Прибалтики, Північного Причорноморя. Контролювали торговельний шлях з Балтійського до Чорного моря по Дніпру.

Поселення. Розташовувалися гніздами по 10 15 поселень в кожному.

Житло землянка або напівземлянка з деревяними або плетеними стінами, розрахована на одну сімю. В кутку камяна або глиняна піч.

Релігія язичництво. Словяни зберігали традиційні індоєвропейські уявлення про трирівневу будову світу. Світове дерево обєднує потойбічний світ, землю і небо та є втіленням світобудови в цілому. Основними богами були:

         Дажбог бог Сонця;

         Стрибог бог вітру;

         Перун бог грому і блискавки;

         Велес бог худоби та багатства;

         Мокош богиня родючої землі тощо.

Своїх покійників словяни спалювали, щоб вони швидше діставалися потойбічного світу. Вважалося, що мерцю необхідні будинок, їжа, напої, тому урну з прахом супроводжували необхідні речі.

Суспільний устрій. Жили племенами, що складалися з родів. На чолі роду стояли старійшини, а племінний союз очолював вождь. Вождю належала верховна влада. У V - VІІ ст. починають формуватися словянські племінні союзи (наприклад, антське обєднання), що є передумовою виникнення держави. Союзи відрізнялися мовою, культурою, мали певну територію. У Повісті минулих літ згадуються такі племінні союзи: поляни (ті, що живуть на полях, полянах), дреговичі (ті, що живуть на дрягвах - болотах), деревляни (ті, що живуть у лісах), дуліби (волиняни, бужани), уличі, тіверці, білі хорвати, сіверяни (ті, що живуть у Сіверії), вятичі (ті, що живуть на р.Вятка), кривичі, радимичі, полочани (ті, що живуть на р.Полота), ільменські словени.

Заснування Києва

Це цікаво!

За літописною розповіддю, племя полян було вигнано з Дунаю і прийшло на Дніпро зі своїми князями Києм, Щеком і Хоривом та їхньою сестрою Либідь. На горі брати заснували місто і назвали його на честь старшого з братів.

Близько VІ ст. було засновано місто Київ центр полянського племінного союзу. Існує чимало версій походження назви нинішньої столиці України. Одна з версій - що легендарний засновник міста, полянський князь Кий, був реальною історичною особою, про яку збереглися відомості не тільки в давньоруських, а й у східних джерелах. У будь-якому разі Київ відіграв значну економічну та культурну роль у житті східнословянських народів і став центром новоствореної держави.

Формування словянських народів відбувається внаслідок консолідації племінних союзів:

         західні словяни: поляки, чехи, словаки, лужичани;

         південні словяни: болгари, серби, хорвати, словенці, македонці, чорногорці;

         східні словяни: українці (поляни, деревляни, тиверці, уличі, волиняни, сіверяни, дуліби, білі хорвати), білоруси (полочани, дреговичі, західні кривичі), росіяни (словене, східні кривичі, радимичі, вятичі).

Сусіди східних словян у VІ ІХ ст.

Авари - кочові тюркомовні племена в другій половині VІ ст. розгромили словян-антів, вторглися в Центральну Європу і заснували свою державу на території сучасної Угорщини Аварський каганат. Словяни називали авар обрами. Згодом вони були витіснені болгарами, а в самому Аварському каганаті піднімали повстання словяни.

Болгари. Тюркський народ, який в VІ ст. створив власну державу Велику Болгарію в Приазовї. Під ударами Хозарського каганату держава розпалася, частина болгар відкочувала у Поволжя, частина на Дунай, де в VІІ ст. створила Болгарське царство, а згодом асимілювалася з місцевим словянським населенням. Решта болгар залишилася в Північному Причорноморї, Криму, Подонні, де змішалася з місцевим населенням.

Хозари. Тюркомовний кочовий народ, який у VІІІ ст. завоював Північне Причорноморя (до Харкова) і Східний Крим, створивши державу Хозарський каганат. На території каганату сформувалася салтівська культура. Змусили сплачувати данину східнословянські племена.

Вікінги (нормани). Войовничі народи Скандинавського півострова І тис., предки сучасних данців, норвежців і шведів. Словяни називали їх варягами, а Західна Європа норманами. Здійснювали набіги на сусідні держави. Північні словянські племена сплачували їм данину.

DISTRIBUIE DOCUMENTUL

Comentarii


Vizualizari: 930
Importanta: rank

Comenteaza documentul:

Te rugam sa te autentifici sau sa iti faci cont pentru a putea comenta

Creaza cont nou

Distribuie URL

Adauga cod HTML in site

Termeni si conditii de utilizare | Contact
© SCRIGROUP 2014. All rights reserved