Scrigroup - Documente si articole

Username / Parola inexistente      

Home Documente Upload Resurse Alte limbi doc  

 
CATEGORII DOCUMENTE






BulgaraCeha slovacaCroataEnglezaEstonaFinlandezaFranceza
GermanaItalianaLetonaLituanianaMaghiaraOlandezaPoloneza
SarbaSlovenaSpaniolaSuedezaTurcaUcraineana

БудівництвоЕлектроннийМедицинаОсвітаФінансигеографіяекономіказаконодавство
косметикамаркетингматематикаполітикаправопсихологіярізнийсоціологія
технікауправлінняфізичнийхарчуванняінформаціюісторія

Створення сприятливих умов праці

управління

+ Font mai mare | - Font mai mic


DOCUMENTE SIMILARE

Trimite pe Messenger
Оцінювання персоналу
Організаційні форми інноваційних підприємств і стратегія їх дії
Мотивація та стимулювання персоналу
Методологічні аспекти менеджменту персоналу
Стратегія та політика менеджменту персоналу організації
Регулювання трудової діяльності персоналу
Розвиток персоналу
Предмет і сутність інноваційного менеджменту
Оцінка ефективності інновацій
Основні етапи інноваційного процесу та їх характеристика

TERMENI importanti pentru acest document

Створення сприятливих умов праці

Мета: сформувати у студентів систему знань щодо умов праці а також навички і вміння їх оцінювання, визначення напрямків поліпшення умов праці та їх ефективність.

11.1. Поняття, фактори і елементи умов праці

Людина значну частину свого життя витрачає на працю і тому від умов праці, рівня її безпеки залежить працездатність і продуктивність праці, якість роботи, стан здоровя. За даними Всесвітньої організації охорони здоровя на стан здоровя нації на 50 відсотків впливають соціальні фактори (умови життя, умови праці).

Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію особи людини, так і ставлення її до праці та задоволення працею. Актуальність питання поліпшення умов праці обумовлюється і тим, що рівень освіти працівників висуває на перше місце необхідність задоволення потреб у змістовній праці в небезпечних умовах. Тому створення сприятливих умов праці має бути одним із головних завдань суспільства, невідємною частиною державної соціальної і економічної політики, важливою складовою менеджменту персоналу.

На державних підприємствах трудовим колективам надані великі повноваження щодо поліпшення умов праці. Вони мають право брати участь в обговоренні та затверджені комплексних планів інженерно технічних заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; контролювати використання коштів на виконання планів, ставити питання про притягнення до відповідальності за порушення норм з охорони праці тощо.

В умовах розвитку ринкових відносин поліпшенню умов праці сприяє і необхідність використовувати у конкурентній боротьбі новітні технології, які базуються на досягненнях науково-технічного прогресу, прагнення досягти зниження витрат на виробництво продукції та відповідного зростання прибутку на підприємствах будь якої форми власності.

Умови праці поділяються на соціально економічні, які розглядаються у широкому контексті і характеризують відношення до них суспільства, та виробничі, тобто умови праці безпосередньо на робочих місцях.

ГОСТ 19605 74 Організація праці. Основні поняття, терміни і визначення трактує умови праці як сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоровя та працездатність людини в процесі праці.

Гігієнічна класифікація праці* [1. с 2] визначає умови праці як сукупність факторів трудового і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи (рис. 11.1).

Перша група - соціально-економічні фактори, дія яких обумовлює характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:

-         нормативно-правові (закони, норми, стандарти а також форми адміністративного та громадського контролю за їх виконанням);

-         економічні (матеріальне та економічне стимулювання, моральне заохочення, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці);)

-         соціально-психологічні (відношення працівників до праці, психологічний клімат);

-         суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов, винахідництво і раціоналізація).

Друга група - техніко-організаційні фактори. Вони впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:

-           предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби);



Соціально-економічні

Техніко-організаційні

Природні

Нормативно-правові

Економічні

Соціально-психологічні

Суспільно-політичні

Предмети і продукти праці

Засоби праці

Технологічні процеси

Організація виробництва, праці, та управління

Географічні

Біологічні

Геологічні

Елементи умов праці

Санітарно-гігієнічні

Психофізіологічні

Естетичні

Соціально психологічні

Технічні

Напрями впливу умов праці

На здоровя та працездатність людини

На ставлення до праці та задоволеність працею

На ефективність праці та інші економічні показники

На рівень життя і розвиток людини

Рис. 11.1. Класифікація факторів формування умов праці, елементи умов праці

та напрями впливу умов праці на працівника


-         технологічні процеси;

-         засоби праці;

-         організаційні форми виробництва, праці та управління.

Третя група природні фактори, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й висуває додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці. Серед них виділяються такі підгрупи:

-         географічні (кліматичні зони);

-         біологічні (особливості рослинного та тваринного світу у сільському господарстві);

-         геологічні (характер добування корисних копалин).

Усі ці фактори виливають на формування умов праці одночасно і у нерозривній єдності, обумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище.

Класифікація факторів допомагає на рівні галузі, обєднання, окремого виробництва:

-         формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;

-         планувати заходи щодо поліпшення умов праці;

-         розробляти проекти устаткування, споруджень, технологічних процесів, спрямованих на поліпшення умов праці;

-         зосереджувати ресурси (фінансові, матеріальні, трудові) на поліпшення умов праці;

-         прогнозувати зміни в умовах праці у звязку зі змінами технології, устаткування, впровадження нових матеріалів і технологій.

Свій вплив на людину система факторів спричиняє опосередковано через сукупність системи елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.

Виділяються такі елементи умов праці: санітарно-гігієнічні, що характеризують виробниче середовище, на яке впливають предмети та засоби праці, а також технологічні процеси (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря та інші).

Усі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог.

Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо). Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів.

Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо).

Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання.

Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини у трудовому колективі, створюючи відповідний психологічний настрій працюючих (соціальний клімат).

Вони не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у вигляді усного опитування, анкетування сприяють їх обєктивному оцінюванню.

Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці.

Праця, а відповідно умови й охорона праці, є реаліями різних систем, з одного боку, людина машина(технологічний процес), людина виробниче середовище, людина машина (технологічний процес) виробниче середовище, а з іншого людина - колектив суспільство, - людина суспільство - природа.

Для перших трьох систем умови праці розглядаються у межах робочого місця, дільниці, цеху, виробництва, а для останніх двох у межах підприємства, галузі, регіону.

Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами [2];

-         формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту;

-         поліпшення умов праці у звязку з наявністю несприятливих факторів чи зростаючими потребами суспільства, а при неможливості поліпшення умов праці підтримання їх на досягнутому рівні;

-         захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничих шкідливостей, тобто охорона праці.

Найбільш ефективними є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов, на нових підприємствах або в порядку реконструкції на діючих.

Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

11.2. Державне регулювання умов праці

Дія небезпечних чинників виробництва не виникає спонтанно, адже технікою користуються люди. Тому вона локалізується або посилюється залежно від рівня організації виробництва, організованості та дисципліни працівників, їхньої кваліфікації , санітарно-технічного та лікувально-профілактичного забезпечення, а також рівня профілактичної роботи з охорони праці. Тому державне регулювання умов праці є одним з найважливіших соціальних завдань суспільства.

Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.

Так, правове регулювання умов і охорони праці в Кодексі законів про працю України не обмежується тільки главою Охорона праці. Норми щодо умов та охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України таких, як Трудовий договір, Робочий час, Час відпочинку, Праця жінок, Праця молоді, Професійні спілки, Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Закон України Про підприємства в Україні визначає, що підприємство зобовязано забезпечити всім працівникам безпечні та нешкідливі умови праці і несе у встановленому законодавством порядку відповідальність за шкоду, заподіяну їх здоровю та працездатності.

Законом України Про колективні договори і угоди передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобовязання сторін щодо охорони праці, а в угодах на державному, галузевому, регіональному рівнях регулюються основні принципи та норми соціально економічної політики, зокрема щодо умов та охорони праці.

Прийнятий 14 жовтня 1992 р. Закон України Про охорону праці визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоровя у процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні.

Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності.

Закон Про охорону праці характеризують численні нововведення, такі як:

-         впровадження економічних методів управління охороною праці на зміну адміністративно-командним;

-         застосування ряду додаткових штрафних санкцій, а також пільг щодо оподаткування;

-         створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за умовами та охороною праці;

-         суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників, насамперед, осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сімей загиблих;

-         визначення місця й ролі колективного договору підприємства у виконанні завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпечення встановлених законом прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги й компенсації;

-         визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів;

-         забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань, широких кіл трудящих у вирішенні проблем охорони праці;

-         створення необхідних умов для започаткування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій з охорони праці підприємства та уповноважених трудового колективу з цих питань.

Закон передбачає чітку систему державного управління охороною праці і регулювання умов праці. Державна політика у сфері охорони праці базується на таких принципах [3 с.4]:

-         пріоритету життя і здоровя працівників по відношенню до результатів діяльності підприємств;

-         повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

-         комплексного розвязання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки;

-         соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

-         використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

-         участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці тощо.

Державне управління охороною праці і державне регулювання умов праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці, Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки та трудові колективи через уповноважених.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до законодавства про охорону праці здійснюють контроль:

         умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, стану засобів колективного та індивідуального захисту;

         режиму праці та відпочинку;

         використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;

         забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

         пільг і компенсацій, що надаються працівникам за роботу з важкими та шкідливими умовами праці;

         відшкодування власником шкоди працівникам у разі погіршення їхнього здоровя або заподіяної моральної шкоди.

Закон України Про охорону праці визначає соціально економічні, організаційно технічні, санаторно-гігієнічні та лікувальнопрофілактичні заходи з охорони праці.

Соціально економічними заходами щодо охорони праці передбачаються: обовязкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків та професійних захворювань; безплатне забезпечення лікувально профілактичним харчуванням та інші пільги і компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами; безплатна видача працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту на роботах із шкідливими і небезпечними умовами; відшкодування власником шкоди у звязку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоровя (або його сімї у разі смерті потерпілого), повязаним з виконанням трудових обовязків а також моральної шкоди.

Організаційно технічні заходи і засоби покликані забезпечити такий рівень організації праці та технічних рішень з охорони праці, які виключали б вплив на працівників небезпечних виробничих факторів.

Організаційні заходи передбачають правильний вишкіл працівників, чітке та своєчасне проведення інструктажів та контролю знань з охорони праці, зручне планування робочих місць, хороший стан засобів колективного та індивідуального захисту.

До технічних засобів і заходів належать: застосування технічно досконалого обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів та засобів колективного захисту (огороджень, запобіжних пристроїв, блокування, сигналізації, системи дистанційного управління).

Санітарно гігієнічні заходи спрямовані на зменшення негативного впливу на працівників елементів санітарно-гігієнічних умов праці, приведення їх до нормативних рівнів.

Лікувально профілактичні заходи передбачають попередній та періодичний медичні огляди працівників, безплатне забезпечення лікувально профілактичного харчування працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці, особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

11.3. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві

Умови праці на виробництві диференціюються залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативними а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоровя людей.

Згідно з гігієнічною класифікацією праці умови праці поділяються на 4 класи[1 с. 4,5]:

1 клас оптимальні умови, за яких зберігається не лише здоровя працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

2 клас допустимі умови характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоровя працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас шкідливі умови характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоровя;

2 ступінь умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо обумовленої захворюваності, появі окремих ознак або легких форм патології (як правило, без втрати професійної працездатності);

3 ступінь умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань з втратою загальної працездатності.

4 клас небезпечні (екстремальні) умови - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Важливе значення має оцінювання умов праці й визначення ступеня шкідливості та небезпечності умов праці.

Оцінювання умов та характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:

-            контролю умов праці на відповідність санітарним правилам і нормам;

-            атестації робочих місць за умовами праці;

-            санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

-            складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

-            розслідування випадків професійних захворювань;

-            розроблення рекомендацій щодо поліпшення умов праці тощо.

Санітарні норми широко застосовуються при аналізі та оцінюванні стану умов праці і запровадженні заходів щодо їх поліпшення. Аналізуючи умови праці, визначають індекс відповідності фактичних умов нормативним за формулою:

де Уф фактичне значення елемента умов праці;

Ун нормативне значення елемента умов праці.

Комплексне оцінювання всіх факторів виробничого середовища, трудового процесу, сукупних соціально-економічних чинників, які впливають на здоровя та працездатність працівників у процесі трудової діяльності здійснюється за допомогою атестації робочих місць.

Атестація [4] проводиться в усіх організаціях незалежно від форм власності, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоровя персоналу.

Атестація робочих місць за умовами праці передбачає:

-         виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх утворення;

-         дослідження виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесі на робочому місці;

-         комплексне оцінювання чинників виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм;

-         обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за умовами праці;

-         підтвердження або визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці.

-         За результатами атестації складаються переліки:

-         робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;

-         робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити пільги та компенсації, за рахунок підприємства;

-         робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Згідно з типовою методикою оцінювання умов праці фактичний їх стан визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими умовами, особливо важкими й особливо шкідливими умовами на основі гігієнічної класифікації праці.

Оцінювання проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних вимірювань, які відображаються у карті умов праці на робочих місцях.

Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища і важкості праці визначається в балах (від 1 до 3 балів) за гігієнічною класифікацією праці.

Кількість балів по кожному фактору проставляється в карті умов праці. Для оцінювання впливу даного фактора на умови праці враховується час його дії протягом зміни

де Хст ступень шкідливості фактора або важкості праці;

Т відношення часу дії даного фактору до тривалості зміни.

Залежно від загальної оцінки усіх факторів визначається розмір доплати до тарифної ставки (табл. 11.1).

Таблиця 11.1.

Диференціація розміру доплат до тарифної ставки

Умови праці

Хфак., бал.

Розміри доплат до тарифної ставки, %

Шкідливі і важкі

До 2- х

2.1-4.0

4.1-6.0

4

8

12

Особливо шкідливі та особливо важкі

6.1-8.0

8.1-10.0

більше 10

16

20

24

Крім типової методики оцінювання умов праці застосовується методика інтегрального бального оцінювання важкості праці в конкретних умовах виробництва. [5].

Фактичні показники рівня елементів виробничого середовища встановлюються шляхом вимірювань за допомогою відповідної апаратури і оцінюються від 1 до 6 балів залежно від кількісного значення.

Інтегральний показник важкості праці визначається за формулою:

де Хопр величина рівня елемента, який отримав найвищу оцінку (балів);

∑Хі арифметична сума величин рівнів усіх елементів за винятком Хопр;

n загальна кількість елементів умов праці.

Залежно від рівня інтегральної оцінки умов праці виділяють шість категорій важкості праці (табл. 11.2).

Таблиця 11.2.

Категорії важкості праці

Категорії важкості праці

I         

II      

III   

IV  

V     

VI  

Інтегральна бальна оцінка

до 18

від 19 до 33

від 34 до 45

від 46 до 53

від 54 до 58

від 59 до 69

Доплати за умови праці

-

-

4-8%

12-16%

20%

24%

До першої категорії належать роботи, які виконуються в комфортних умовах виробничого середовища, за оптимальних величин фізичного, розумового і нервово емоційного навантаження.

До другої категорії належать роботи, що виконуються в умовах, які не перевищують гранично допустимих значень виробничих факторів і не призводять до відхилень в стані здоровя працівників.

До третьої категорії належать роботи з підвищеними мязовими або нервово-емоційними навантаженнями, а також не зовсім сприятливими виробничими умовами (формувальники в ливарних цехах ).

До четвертої категорії належать роботи, при виконанні яких вплив небезпечних і шкідливих виробничих факторів призводить до виробничо обумовлених і професійних захворювань (сталевари ).

До пятої категорії належать роботи, які виконуються в несприятливих (екстремальних) умовах. Для працівників, зайнятих виконанням робіт пятої категорії важкості, характерний високий рівень виробничо обумовлених і професійних захворювань, виробничого травматизму (шахтарі на підземних роботах ).

До шостої категорії належать роботи, які виконуються в особливо несприятливих умовах, а ознаки патологічного стану організму виявляються уже в першій половині зміни або в перші дні тижня. Виконання цих робіт повязане з реальною небезпекою виникнення професійних захворювань і виробничих травм (водолази, які працюють на великих глибинах) .

Приклад. На робочому місці на працівника впливають 5 біологічно значущих елементів умов праці, які одержали за даними замірів оцінки 2, 3, 3, 4, 5, балів.

Усі вони діють протягом робочої зміни (480 хв.). Визначимо інтегральну бальну оцінку, а потім категорію важкості праці.

балів

Категорія важкості праці V, розмір доплат за умови праці 20% до тарифної ставки.

Оцінювання умов праці шляхом визначення її важкості є найбільш науково-обґрунтованим. Воно дозволяє точно визначити рівень компенсацій за несприятливі умови.

11.4. Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці

Створення безпечних умов праці, попередження професійних захворювань і виробничого травматизму це важливі завдання кожної організації [6].

Впровадження комплексу економічних, технічних, санітарно гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу, (автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами) сприяє подальшому поліпшенню умов праці.

Разом з тим, рівень розвитку техніки поки ще не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключали б вплив шкідливих умов праці на людський організм. Тому для таких працівників законодавством передбачені різні засоби та компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці: використання спеціального одягу, взуття, засобів індивідуального захисту працівників; скорочення робочого часу; збільшення тривалості відпустки; встановлення доплат до тарифних ставок; пільгове пенсійне забезпечення, пільгове санаторно-курортне забезпечення; профілактичні медичні огляди, лікувально-профілактичне харчування .Щорічно по Україні витрати на засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов становлять понад 700 млн.грн. Серед цих засобів компенсації лікувальне профілактичне харчування для працівників, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці, з метою зміцнення їхнього здоровя і попередження професійних захворювань.

Працівникам, зайнятим на певних роботах з шкідливими умовами, передбачено видачу молока. Вживання молока сприяє підвищенню опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища.

Працівникам, які зайняті на роботах із шкідливими умовами праці, надається додаткова відпустка і встановлюється скорочений робочий день згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в (на) яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день.*

Доплати за несприятливі умови праці можуть здійснюватись шляхом підвищення тарифних ставок та посадових окладів, надбавок до ставок і окладів з врахуванням дійсного стану умов праці при їх встановлені. Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду і в різних модифікаціях застосовується багатьма підприємствами.

Законом України Про підприємства в Україні (стаття 19) передбачено, що підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.

Закон України Про оплату праці (стаття 15) конкретизує цю норму та передбачає, зокрема, що умови запровадження й розміри доплат, надбавок, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Компенсаційні доплати за умови праці, що відхиляються від нормальних, включають доплати:

-         за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах праці;

-         за інтенсивність праці;

-         за роботу у нічний час;

-         за перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць і оцінки фактичних умов праці на цих місцях.

На підприємствах установлюються розміри доплат : від 4% до 24% тарифної ставки (посадового окладу).

Робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, але не нижче тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги та компенсації, які не передбачені чинним законодавством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди).

11.5. Основні напрями та соціально-економічна ефективність

поліпшення умов праці на виробництві

За останні роки на підприємствах України умови праці значно погіршилися. У сфері матеріального виробництва кожен третій, а на окремих підприємствах кожен другий працівник працює в несприятливих умовах, що веде до негативних наслідків.

Гострота проблеми поліпшення умов праці зростатиме, якщо не будуть прийняті заходи щодо створення сприятливих умов їх формування.

За результатами соціологічного моніторингу, який проводився Інститутом соціології НАН України, найбільша кількість працюючих, які оцінюють умови як небезпечні це працівники промисловості (34%), за статистичною звітністю цей показник коливається в межах від 30 % (працюють в несприятливих умовах) до 47% (мають пільги та компенсації за небезпечні та шкідливі умови).

Серед працівників сільського господарства в небезпечних умовах працюють 20%, у сфері послуг 14%, у бюджетній сфері 10% (рис. 11. 2.). [7. С. 156]

%

40

30

34

20

20

10

14

10

0

Працівники промисловості

Працівники сільського господарства

Робітники сфери послуг

Робітники бюджетної сфери

сфера діяльності

Рис. 11.2. Зайняті в несприятливих та небезпечних умовах праці по сферах діяльності.

Низькі темпи вдосконалення умов праці на виробництві потребують докорінної перебудови системи управління умовами праці.

Управління умовами праці це безперервний процес здійснення організаційно технічних, соціально-економічних та інших заходів, спрямованих на збереження здоровя працівників, зменшення впливу несприятливих і шкідливих факторів на організм людини.

Завданнями управління умовами праці є: забезпечення повної реалізації конституційного права працівників на безпечні й здорові умови праці, підвищення ефективності виробництва на основі поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища. Важливою функцією управління є: планування заходів з поліпшення умов праці.

Планування роботи з поліпшення умов праці в рамках підприємства (організації) здійснюється у формі довгострокових програм, перспективних і поточних планів.

При плануванні роботи з поліпшення умов праці використовуються матеріали атестації робочих місць за умовами праці; комплексні заходи щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії; матеріали розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій тощо.

При складанні планів підприємств з поліпшення умов праці (Рис. 11.3) передбачається аналіз стану умов праці та його соціальне і економічне оцінювання, визначення ефективності застосовуваних заходів з поліпшення умов праці, а також прогнозування змін стану умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу.

Це дає можливість визначити та обґрунтувати запропоновані заходи з поліпшення умов праці. Важливе значення має також розроблення заходів щодо відповідальності та стимулювання виконання плану

Істотне значення у системі планування роботи з поліпшення умов та охорони праці на підприємствах має розроблення розділу охорона праці у колективному договорі .

Одним із підрозділів колективного договору є Комплексний план інженерно технічних заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення рівня охорони праці, який складається за формою, наведеною у табл. 11. 3.

Таблиця 11.3.

Комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів

безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

№ п/п

Найменування заходів, робіт

Вартість робіт

Ефективність заходів

Строк виконання

Особи, відповіда-льні за виконання

Асигновано

Фактично витрачено

Планується

Досягнутий результат

1.    

2.    

3.    

4.    

5.    

6.    

7.    

8.    


Аналіз стану

умов праці

Обґрунтування запланованих заходів

Виявлення факторів, які впливають на умови праці

Вдосконалення організації виконання плану та його пропаганда серед працівників

Узгодження проекту плану по поліпшенню умов праці з іншими розділами проекту плану підприємства

Соціальна та економічна оцінка стану умов праці

Обговорення, доробка проекту плану

Розробка заходів щодо відповідальності та стимулювання виконання плану

Визначення ефективності застосовуємих заходів

Внесення змін в проект плану

Узгодження проекту плану в міністерстві

Врахування досягнень науково технічного прогресу

Затвердження плану

Прогноз зміни стану

умов праці

Рис. 11.3. Розробка плану підприємства по поліпшенню умов праці.[2. С.93]


Виділяють такі напрями поліпшення умов праці на виробництві:

-         вдосконалення технологічних процесів ;

-         механізація та автоматизація виробничих процесів;

-         впровадження дистанційного управління виробничими процесами з метою виведення людини із зони несприятливих умов праці;

-         удосконалення конструкцій устаткування або заміна застарілого устаткування новим;

-         раціональне планування та інженерне забезпечення виробничих процесів;

-         влаштування та реконструкція діючих вентиляційних систем;

-         виготовлення та установка ефективних інженерно технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю запобіжних пристроїв тощо);

-         реалізація конструктивних рішень з метою доведення до норми рівнів шуму, вібрації, температурного режиму тощо;

-         раціоналізація режимів праці та відпочинку ;

-         використання індивідуальних засобів захисту тощо.

Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і на соціальні результати виробництва.

До економічних результатів впливу умов праці на людину, які мають позитивне значення, слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів.

Сприятливі умови сприяють підвищенню продуктивності праці за рахунок кращого використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат через тимчасову непрацездатність та виробничий травматизм.

Зростання продуктивності праці супроводжується також, як правило, досягненням високої якості продукції та послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції.

За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15-20% [9. С. 87].

Поліпшення умов і впровадження заходів з забезпеченню безпеки праці сприяють скороченню плинності кадрів. За мотивами небезпечні і шкідливі умови звільняється в промисловості до 20% усіх вивільнених, а в будівництві понад 25%.

Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно повязані як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними результатами.

Зростання продуктивності праці повязано зі скороченням витрат робочого часу, обумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням ефективності використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності.

Несприятливі умови праці приводять до зворотніх результатів: різних форм та ступенів втомленості працівників, функціонального напруження організму.

До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.

Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників.

До позитивних соціальних результатів можна віднести ступінь сприятливого впливу процесу праці на здоровя людини та розвиток її особистості: стан здоровя, ставлення до праці, соціальна активність, максимальне задоволення умовами праці.

Негативний соціальний результат включає зниження творчої активності, зацікавленості в праці, зниження трудової дисципліни, зростання плинності кадрів внаслідок несприятливих умов праці.

Для оцінювання результатів заходів з поліпшення умов та охорони праці згідно з Методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці, запропоновані чотири групи показників [10]:

-         зміна стану умов і охорони праці;

-         соціальні;

-         соціально-економічні;

-         економічні.

Зміна стану умові охорони праці характеризуються підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно гігієнічних, естетичних, психофізіологічних показників.

Соціальні результати заходів з поліпшення умов і охорони праці визначаються за такими показниками:

-                     збільшення кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам та скорочення кількості працюючих у незадовільних умовах;

-                     зниження рівня виробничого травматизму;

-                     зменшення кількості випадків професійної захворюваності, повязаної з незадовільними умовами праці;

-                     зменшення кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

-                     зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань.

Стимулювання роботи з поліпшення умов праці передбачає систему заохочень. Так ст. 29. Економічне стимулювання охорони праці Закону України Про охорону праці визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Досвід розвинених країн у галузі охорони праці свідчить, що поліпшенню умов праці сприяють такі заходи:

1.     Податкові пільги на засоби, які застосовуються для оздоровлення умов праці.

2.     Диференціація страхових внесків залежно від частоти і тяжкості травматизму і професійних захворювань.

3.     Застосування санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов праці.

Використання зарубіжного досвіду в галузі охорони праці буде сприяти поліпшенню умов праці на підприємствах України.

Питання для самоконтролю

1.     Дайте визначення умов праці.

2.     Які чинники впливають на формування умов праці?

3.     Назвіть елементи умов праці.

4.     Як здійснюється оцінювання умов праці?

5.     З якою метою здійснюється атестація робочих місць за умовами праці?

6.     Назвіть засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці.

7.     Назвіть джерела інформації про стан умов праці на підприємстві.

8.     Назвіть законодавчі акти, що регулюють умови і охорону праці.

9.     Які вимоги щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці передбачені Законом України Про охорону праці?

10. Назвіть та охарактеризуйте заходи щодо поліпшення умов праці.

11. За якими показниками здійснюється оцінювання соціальної ефективності заходів з удосконалення умов праці?

Література

1.     Гігієнічна класифікація праці. Гігієнічні нормативи. Київ, 2001

2.     Амоша А.И. Экономическая эффективность улучшения условий труда (предпосылки, анализ, прогнозирование) Донецк : ИЭП НАН Украины, 1998

3.     Закон України Про охорону праці Законодавство України про охорону праці Т І. К., 1995

4.     Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці (постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442).

5.     Количественная оценка тяжести труда. Межотраслевые методические рекомендации. М.: Экономика, 1988.

6.     Керб Л.П. Основи охорони праці. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. Київ, 2001.

7.     Соціально економічна захищеність населення України. Київ, 2001

8.     Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці. Київ, 1999.

9.     Денисенко Г.Ф. Охрана труда. М.Высшая школа, 1985

10. Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці. Київ, 1999 р.



* Гігієнічна класифікація праці. Гігієнічні нормативи. Київ. 2001

* Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами, тривалість робочого часу встановлюється не більше 36 годин на тиждень. Тривалість додаткових відпусток складає 6,12,18 та 36 робочих днів.

DISTRIBUIE DOCUMENTUL

Comentarii


Vizualizari: 1215
Importanta: rank

Comenteaza documentul:

Te rugam sa te autentifici sau sa iti faci cont pentru a putea comenta

Creaza cont nou

Distribuie URL

Adauga cod HTML in site

Termeni si conditii de utilizare | Contact
© SCRIGROUP 2014. All rights reserved