Scrigroup - Documente si articole

Username / Parola inexistente      

Home Documente Upload Resurse Alte limbi doc  

CATEGORII DOCUMENTE




BulgaraCeha slovacaCroataEnglezaEstonaFinlandezaFranceza
GermanaItalianaLetonaLituanianaMaghiaraOlandezaPoloneza
SarbaSlovenaSpaniolaSuedezaTurcaUcraineana

БудівництвоЕлектроннийМедицинаОсвітаФінансигеографіяекономіказаконодавство
косметикамаркетингматематикаполітикаправопсихологіярізнийсоціологія
технікауправлінняфізичнийхарчуванняінформаціюісторія

Дослідження фінансового стану підприємства та ефективності реалізованої продукції на прикладі ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв

маркетинг

+ Font mai mare | - Font mai mic






DOCUMENTE SIMILARE

Trimite pe Messenger

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

На тему: Дослідження фінансового стану підприємства та ефективності реалізованої продукції

на прикладі ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв

Тернопіль - 2008рік

ЗМІСТ

ВСТУП 8

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ 9

1.1 Методи оцінки фінансового стану підприємств 9

1.1.1 Фінанси, їх роль і функції 9

1.1.2 Оцінка фінансового стану і фінансових результатів

діяльності підприємств 13

1.1.2.1 Оцінка ліквідності підприємства 13

1.1.2.2 Оцінка довгострокової платоспроможності підприємства 18

1.1.2.3 Оцінка рентабельності підприємства 21

1.1.3 Прогнозування фінансової спроможності проекту 25

1.1.4 Аналіз чутливості проекту 28

1.1.5 Фінансове планування в проектному аналізі 30

1.2 Проблеми оздоровлення і стабілізації фінансового стану 32

РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ ФІНАНСОВИЙ СТАН ТОВ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ 44

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв 44

2.1.1 Історія виникнення підприємства 44

2.1.2 Загальна характеристика підприємства 45

2.1.3 Аналіз середовища в якому знаходиться підприємство 47

2.1.4 Аналіз використання потенціалу підприємства 50

2.2 Аналіз фінансового стану ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв 54

2.2.1 Аналіз ліквідності з використанням ЕОМ 63

2.2.2 Аналіз довгострокової платоспроможності 72

2.2.3 Оцінка рентабельності 75

2.3 Аналіз прибутковості підприємства 81

2.4 Аналіз та визначення типу фінансової стійкості ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв 85

2.5 Аналіз впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв 91

2.6 Висновки про виявлені недоліки в фінансовому стані 95

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТОВ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ 97

3.1 Заходи щодо покращення фінансових результатів на ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв 97

3.2 Організація проекту щодо покращення фінансового стану

ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв 106

3.3 Економічна оцінка результатів впровадження проекту на досліджуваному підприємстві 108

ВИСНОВКИ 118

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 121

ДОДАТКИ 124

РЕФЕРАТ

Анотація

Магістерська робота: 149 с, 17 рис, 29 табл., 25 додатків, 39 літературних джерел.

Об'єкт дослідження фінансовий стан підприємства ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв

Метою роботи є розробка методичних підходів та практичних рекомендацій щодо шляхів покращення фінансового стану ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв

Методи дослідження - математичні, експертні, економіко-статистичні, аналітичні.

Обґрунтовано теоретичну базу обраної проблеми, проведений огляд нових розробок, повязаних з дослідженням фінансового стану даного підприємства та розроблено рекомендації щодо вдосконалення його фінансової діяльності.

Ключові слова: фінансовий стан, реалізація продукції, збутова діяльність.

Аннотация

Магистерская работа: 149 с, 17 рис., 29 табл., 25 приложений, 39 литературных источников.

Объект исследования финансовое состояние предприятия

ООО Тернопольськой завод безалкогольных напитков.

Целью работы является разработка методических подходов и практических рекомендаций относительно путев улутшения финансового состояния предприятия.

Методы исследования - математические, экспертные, экономико-статистические, аналитические.

Обусновано теоретическую базу даной проблемы, проведен осмотр новых розробок связаных с исследованием финансового состояния даного предприятия, розработано рекомендации направленых на усовершенствование его финансовой деятельности.

Ключевые слова: финансовое состояние, реализация продукции, сбитовая деятельность.

Summary

Master Degree thesis contains of 149 pages, 17 pictures, 29 tables, 25 additions, 39 literature sources.

The Object of Investigation is financial ctate of the limited liability company Ternopil factory of non-alcogolic drinks.

The Aim of the Work is development of the methodical approaches and practical recommendations related to the ways of improvement of the financial state of the limited liability company.

The Methods of Investigation are mathematical, experting ones, economical and statistic, analytical.

The theoretical base of the given problem is well-grounded? Conducted review of the new developments connected with the research of financial state of the enterprise, Developed the recommendations on the improvement of financial activity.

Key words: financial state, sale activity, realization of production.

ВСТУП

В Україні склалась така ситуація, що ринкові відносини потрібно налагоджувати власними силами з використанням багатьох природних та трудових ресурсів.

У сучасних умовах підприємства різних організаційно - правових форм отримали можливість самостійного виходу на зовнішні ринки і дане право ефективно реалізовується ними за умов ретельного вивчення та використання доцільніших форм і методів здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Проте цей напрямок діяльності для будь - якого підприємства супроводжується певними особливостями і вимагає вирішення таких проблем: постійна зміна та оновлення продукції; швидке розширення її асортименту; врахування специфіки ринків країн - імпортерів і країн-експортерів; забезпечення плановості зовнішньо - економічної діяльності; посилення конкурентної боротьби.

Слід зазначити, що не існує єдиної стратегії для всіх суб'єктів господарювання, як не існує єдиного стратегічного управління. Кожне підприємство є унікальним за своїм складом, тому процес розробки і вибір стратегій є своєрідним, оскільки залежить від позиції на ринку, динаміки розвитку потенційних можливостей, поведінки конкурентів як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, характеристик виробленого продукту, стану економіки та багатьох інших факторів.

Метою роботи є дослідження фінансового стану ТОВ Тернопільський завод безалкогольних напоїв. В процесі дослідження було отримано повні, обєктивні і достовірні дані про виробництво, його управління, збут продукції, виявлено низку недоліків й розроблено шляхи їх вирішення. При діагностиці підприємства використовувалися такі методи дослідження: особисті спостереження, вивчення документів та досвід працівників виробництва.

Використання на практиці отриманих результатів допоможе підприємству значною мірою налагодити фінансовий стан та збутову діяльність.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

1.1. Методи оцінки фінансового стану підприємств

1.1.1. Фінанси, їх роль і функції

Фінанси представляють собою сукупність грошових відношень, які викають в процесі створення фондів грошових засобів у суб'єктів господарювання і держави та використання їх з метою відтворення, стимулювання і задоволення соціальних потреб суспільства.

Фінанси грають головну роль в економічних відношеннях суб'єктів господарювання, оскільки, з одної сторони, є єдиним мірилом результатів їх діяльності, а з іншої сторони, виконують системоутворюючу роль в матеріальному виробництві, будучи джерелом підприємницької діяльності, способом економічних відношень суб'єктів господарювання і результатом діяльності (відтворення фінансових ресурсів).

Фінанси впливають на виробничу діяльність суб'єктів господарювання через фінансовий механізм, який представляє систему фінансових методів (планування, інвестиції, кредитування, накладання податків, стимулювання і відповідальність, страхування, оренда, лізинг, траст т.п.), фінансових важелів (прибуток, дохід, амортизація, ціна, фінансові санкції, дивіденди і т.п.), правове (законодавчі документи, відомчі документи і т.п.), нормативне (методики, інструкції і т.п.) і інформаційне забезпечення. [1, с.67- 68].

Фінанси підприємства представляють собою сукупність грошових відносин, звязаних з формуванням і розподілом грошових засобів та накопиченням фінансових ресурсів. Формуються фінансові ресурси за рахунок таких джерел, як:

власні і прирівняні до них засоби (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності, цільові поступлення та ін.), мобілізовані на фінансовому ринку як результат операцій з цінними паперами, що поступають в порядку перерозподілу (бюджетні субсидії, страхові відшкодування і т.п.).

Фінанси підприємства виконують дві основні функції:

        відтворюючу (обслуговування грошовими ресурсами кругообігу основного і оборотного капіталу в процесі комерційної діяльності підприємства на основі формування грошових доходів і накопичень);

        контрольну (фінансовий аналіз і контроль виробничо - господарської

діяльності підприємства).

Фінанси підприємства забезпечують: формування, підтримування оптимальної структури і нарощування виробничого потенціалу підприємства; поточну фінансову - господарську діяльність; участь підприємства в проведенні

соціальної політики [1, с. 69 -70].

Основні цільові напрямки аналізу фінансового стану підприємства включають:

                    постійний моніторинг ефективності діяльності підприємства на основі фінансової звітності;

                    платоспроможності підприємства і задовільної структури балансу підприємства з метою недопущення банкрутства підприємства;

                    оцінка підприємства з точки зору інвестування засобів в підприємство, придбання акцій підприємства та ін.;

                    оцінка фінансового стану підприємства з точки зору його інвестиційної діяльності (участь в інвестиційних проектах, диверсифікація інвестиційного портфеля підприємства і ін.), оцінка ефективності існуючого портфеля реальних і фінансових інвестицій підприємства [1, с.234 -235].

Фінансовий аналіз використовує різні методи, які дають змогу структурувати й ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками.

Можна виділити три основні типи моделей, що застосовуються в фінансовому аналізі: дескриптивні, нормативні та предикативні.

Дескриптивні моделі застосовуються для оцінки фінансового стану фірми. До них відносяться: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів тощо. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

Нормативні моделі дають змогу порівняти фактичні результати діяльності

фірм з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Ці моделі використовуються

здебільшого у фінансовому менеджменті. Предикативні моделі мають передбачуваний, прогностичний характер і дозволяють спрогнозувати майбутні грошові потоки, фінансовий стан і результати [2, с.249].

Зв'язок між проектом і підприємством відображає той факт, що організаційною формою існування будь-якого інвестиційного проекту є - підприємство. Тому важливо, щоб при проведенні фінансового аналізу в схему розгляду входили як сам проект, так і підприємство, або система проект -підприємство', яка створюється в результаті проекту, або уже існуюча система підприємство - проект'. Схема фінансового аналізу представлена на рисунку 1.1.

Термін окупності

 


Внутрішня норма дохідності

 

Чиста текуча вартість

 
Рисунок 1.1 - Схема фінансового аналізу

Потреба в фінансовому аналізі викликана наступними основними причинами:



                    тільки фінансова оцінка дозволяє через зведення в одне ціле у вартісній формі всіх проектних вигод і витрат створити реальну можливість для вибору найбільш ефективного варіанту із вже наявних інвестиційних альтернатив;

                    в процесі такого аналізу відробляється найбільш ефективна схема фінансування реалізації конкретного проекту (з врахуванням діючої системи сплати податків і можливих пільг, джерел і умов фінансування та ін.);

                    в процесі підготовки і здійснення попередніх розрахунків для фінансового аналізу проходять ідентифікація і вартісне відображення всіх видів змінних (факторів) проекту, що підготовлює базу для аналізу чутливості;

                    створюється можливість для прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства, яке реалізує проект, на основі розробки стандартних форм зовнішньої фінансової звітності, що в свою чергу дозволить відобразити роль проекту в створенні нових інвестиційних можливостей для розширення підприємства (реінвестицій) чи рості доходів його власників (акціонерів);

                    розробка прогнозних стандартних форм бухгалтерської звітності по проекту (в тому випадку, коли мова йде про підприємство, створеному для реалізації проекту) дозволяє проводити зовнішній аудит процесу його здійснення, що особливо важливо для сторонніх інвесторів;

                    підготовка всього комплексу інформації для проведення фінансових розрахунків (в певній мірі, розрахунок виробничих витрат постійного і змінного характеру) дозволяє проводити в подальшому внутрішній аудит на основі співставлення проектних і звітних даних для прийняття оперативних управлінських рішень з метою зниження негативної дії змін, що відбулися у внутрішньому чи зовнішньому середовищі проекту.

1.1.2. Оцінка фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств

Існує кілька принципових схем аналізу фінансового стану і результатів підприємства. При аналізі фінансового стану застосовують такі загальноприйняті столи, як:

1. Аналіз за допомогою коефіцієнтів.

2. Аналіз на підставі результатів попередніх років.

3. Аналіз на підставі даних галузевих показників.

Найпоширеніша у світовій практиці схема аналізу - схема фінансових коефіцієнтів. Метод оцінки за допомогою коефіцієнтів дозволяє вивчити такі зайві аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як : ліквідність, довгострокова платоспроможність , рентабельність.

1.1.2.1. Оцінка ліквідності підприємства

Ліквідність це здатність підприємства вчасно розрахуватися по боргових зобов'язаннях шляхом перетворення всіх активів у грошові кошти. Оборотні кошти входять до складу початкових витрат на проект і мають підтримуватися на певному рівні протягом усього циклу проекту.

Узагальнена інформація про коефіцієнти ліквідності подані на рисунку 1.2.

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність в повному погасити поточні зобов'язання - короткострокову кредиторську заборгованість.

При оцінці ліквідності розраховують [4, с.27 - 31], [5, с. 33 - 34], [6, с.46 -. с. 45-47]:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

4. Коефіцієнт оборотності запасів.

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

6. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт швидкої ліквідності

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

 

Коефіцієнт оборотності запасів

 

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

 

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

 



Коефіцієнт поточної ліквідності

 
Рисунок 1.2 - Коефіцієнти ліквідності

Перші три коефіцієнти, які розраховуються на підставі форми №1 Баланс' шляхом порівняння поточних активів і поточних зобов'язань підприємства, характеризують достатність поточних активів для погашення боргів протягом року. Четвертий, п'ятий і шостий коефіцієнти розраховуються на підставі форми №1 Баланс і форми №2 Звіт про фінансові результати. Ці коефіцієнти дозволяють оцінити ефективність використання активів.

Логіка обчислення коефіцієнта поточної ліквідності полягає в тому, що підприємство погашає поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів. Інші назви цього коефіцієнта - коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню

поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання , підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт розраховується за формулою:

К (1.1)

Коефіцієнт поточної ліквідності, який дорівнює 2 або 2:1, свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Такий підхід пояснюється практикою, що складається, згідно з якою при ліквідації активів їх, продажна ціна на аукціоні становить приблизно половину їх ринкової вартості.

Зазначимо, що в Україні розроблені методики аналізу фінансового стану

підприємства: методика про проведення поглиблення аналізу фінансово -

господарського стану платоспроможності підприємства, методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємства, положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих збитків за кредитними операціями комерційних банків.

Згідно з методиками аналізу фінансового стану підприємства:

- значення коефіцієнта покриття у межах 1-1,5 свідчить про те, що - підприємство своєчасно погашає борги;

- критичне значення коефіцієнта покриття прийняте рівнем 1;

- при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Орієнтоване значення коефіцієнта покриття наведено його теоретичне значення, яке повинне бути не меншим 2,0 - 2.5.

За нормальних обставин підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт поточної ліквідності не є абсолютним показником спроможності повернути борги, оскільки він характеризує лише наявність

оборотних активів, а не їх якість.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (інше найменування цього коефіцієнта -

коефіцієнт лакмусового папірця') на відміну від попереднього коефіцієнта враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за такою формулою:

К (1.2)

У літературі наводиться орієнтовне нижнє значення цього коефіцієнта, що

зрівнює 1. Однак ця оцінка носить умовний характер. Якщо, наприклад, коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,5(менше 1), то це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50коп. ліквідних

активів. Це є низьким показником за мірками більшості галузей. Однак цей коефіцієнт невисокий, оскільки більша частина грошових коштів укладена в запаси.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується за формулою:

К (1.3)

Зазначимо, що в Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта

абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке не повинне бути меншим 0,2-0,25.

Коефіцієнт оборотності запасів показує як часто обертаються запаси для забезпечення поточного обсягу продажу. Він розраховується за формулою:

К (1.4)

Чим вищий цей коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси. Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець поточного періоду, порівняно з коефіцієнтом, розрахованим на початок звітного періоду, свідчить про зменшення швидкості оборотності запасів, тобто зниження ефективності їх використання, цей факт може також свідчити більш низьке значення цього коефіцієнта порівняно із середньо галузевими показниками.

Поділивши тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності запасів, отримуємо кількість днів, необхідну на один оборот запасів.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він обчислюється як відношення загального обсягу реалізації до середнього розміру дебіторської заборгованості.

К (1.5)

У розумних межах чим більша кількість оборотів, тим краще.

Кредиторська заборгованість, на відміну від дебіторської, свідчить про наявність грошових коштів, тимчасово залучених підприємством, і таких, що підлягають поверненню. Період погашення кредиторської заборгованості розраховується за допомогою коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості.

К (1.6)

1.1.2.2. Оцінка довгострокової платоспроможності підприємства

З позиції довгостроковості перспективи фінансова стійкість підприємства характеризуються структурою джерел коштів, ступенем залежності від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позичковий капітал. Співвідношення між цими величинами дозволить оцінити довгострокову платоспроможність підприємства. На рисунку 1.3 подана узагальнена інформація показники довгострокової платоспроможності.

Інформація про власний капітал згідно з Інструкцією №219 узагальнюється на рахунках класу 4 Власний капітал і забезпечення зобов'язань та відповідно до П(С)Б02 Баланс' відображається в розділі і пасиву Балансу в рядках 300-380.

Величина позичкового капіталу визначається шляхом узагальнення інформації за такими розділами пасиву Балансу: розділом II Забезпечення подальших витрат і платежів', розділом III Довгострокові зобов'язання', розділом IV Поточні зобов'язання', розділом V Доходи майбутніх періодів'.


Рисунок 1.3 - Показники довгострокової платоспроможності

Розглянемо коефіцієнти, які можна використати при аналізі довгострокової платоспроможності підприємства:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

2. Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу.

3. Співвідношення власного капіталу і позичкового.

4. Коефіцієнт забезпеченості за кредитами.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу називають ще - коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності. Він визначає частку коштів, вкладених у майно підприємства та характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежно від залучення позичкових коштів. Розраховується за формулою:

К (1.7)

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює (або 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Підприємство вважається фінансово стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі його фінансових ресурсів становить не менше 50%.

Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта - їх, сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позичкових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Розраховується за формулою:

К (1.8)

Чим нижчий показник тим менша заборгованість підприємства, тим стійкіший його стан.

Зазначимо, що з приводу залучення позичкових коштів у зарубіжній практиці існують різні, часом суперечливі, точки зору. На Заході поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить велика - 0,6 (60%).

Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу і власного. Як і вище переліченні показники, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Розраховується за формулою:

К (1.9)




Коефіцієнт має досить просту інтерпретацію: його значення, що дорівнює, наприклад, 0,3, означає, що на кожну 1грн. власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 30коп. позичкових коштів. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

За допомогою коефіцієнту забезпеченості за кредитами оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику. Коефіцієнт показує ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів. Розраховується діленням суми чистого прибутку до оподаткування і витрати на виплату відсотків на величину витрат на виплату відсотків.

Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом переднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату

відсотків за кредитами

К (1.10)

1.1.2.3 Оцінка рентабельності підприємства.

Рентабельність - це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступінь використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.

Завжди при оцінці рентабельність визначає відношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу. При розрахунку цих показників використовуються:

- чистий прибуток, який визначається як балансовий прибуток за вирахуванням платежів до бюджету (ряд. 220 форми №2 Звіт про фінансові результати');

- чиста реалізація, яка визначається як виручка від реалізації без урахування ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань із доходу (ряд. 035 форми №2).

Зазначимо, що будь - яких абсолютних загальноприйнятих значень

рентабельності, на які можна орієнтуватися при аналізі, не існує, оскільки її

показники різко коливаються за галузями. Зростання цих показників за періодами звітності вважається позитивною тенденцією. На рисунку 1.4 подана узагальнена інформація про показники рентабельності підприємства.


Рисунок 1.4 - Показники рентабельності підприємства

Розглянемо кожен із показників рентабельності окремо.

1.                     Рентабельність продажу. Цей коефіцієнт показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Визначається як відношення чистого прибутку до чистої реалізації:

Рентабельність продажу = (1.11)

Перш ніж перейти до другого показника - рентабельності активів. Розглянемо таке поняття, як коефіцієнт оборотності активів.

Коефіцієнт оборотності активів характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує, скільки

гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства.

Іншими словами скільки разів за звітний період активів обернулися у процесі реалізації продукції. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньої вартості активів:

К оборотності активів= (1.12)

2. Рентабельність активів. Цей коефіцієнт характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто

який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства, визначається як відношення чистого прибутку та середньорічної вартості активів.

Рентабельність активів= (1.13)

Коефіцієнт рентабельності активів об'єднує два показники: частку прибутку в одній гривні реалізації та оборот активів.

Наочно це видно на такій схемі:

Рентабельність активів=

= Рентабельність продажу * Коефіцієнт оборотності активів (1.14)

3. Рентабельність капіталу (інше найменування цього показника - коефіцієнт прибуток: капітал' (RОЕ- return on equity)). Характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал. Показник визначається як віношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.

Рентабельність

Капіталу =(1.15)

Для аналізу причин зміни коефіцієнта рентабельності капіталу доцільно застосувати рівняння Дюпона. Це рівняння названо на честь компанії Du Pont, фахівцями якої для внутрішнього управління й оперативного керівництва була створена система факторного аналізу. Наведемо це рівняння:

RОЕ=RОА* (Активи : Власний капітал) (1.16)

Тут коефіцієнт RОЕ розкладений на дві складові: рентабельність активів і коефіцієнт фінансового левереджу (фінансового важеля), який обчислюється як співвідношення Активи / Власний капітал. Тобто дане рівняння наочно показує, що прибутковість власного капіталу залежить від прибутковості активів і фінансового левереджу. Це добре видно на схемі:

Рентабельність капіталу=

= Рентабельність активів * (1.17)

Звернемо увагу на той факт, що збільшення фінансового левереджу пов'язане із збільшенням частки позикового капіталу. Тому існує певний ризик у залученні позичкового капіталу, який справджується тільки в тому випадку, якщо прибуток, отримано від ефективного використання активів, перевищує відсоткові ставки по вилучених позичкових коштах. Інакше дія левереджу тільки посилює негативний ефект помилок керівництва пов'язаних із співвідношенням власного і позичкового капіталу.

Фондовіддача. Цей показник характеризує наскільки ефективно підприємство використовує основні фонди. Визначається як відношення виручки від реалізації до середньорічної вартості основних фондів. Збільшення фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів. Цей показник порівнюється із середньо галузевими показниками.

Фондовіддача= (1.18)

1.1.3. Прогнозування продажів та витрат по проекту

Для оцінки фінансової спроможності проекту необхідно спрогнозувати обсяг продажів, порівняти його з витратами за проектом та визначити джерела покриття вірогідних витрат [2, с.254 - 262].

Прогнозування обсягів продажу може здійснюватися :

1) за часом;

2) за окремими видами продукції (послуг) фірми;

3) за певними групами споживачів

Кожний з цих підходів має свої переваги. Найпростіше обсяги продажу в бізнес - плані прогнозуються за часом. Це дає змогу чітко відобразити динаміку зростання і таке явище як сезонність. Динаміка продажу подається у вигляді графіків чи таблиць і супроводжується поясненням зроблених прогнозів. Часто мають значення варіантні прогнози обсягів продажу. У таких випадках рекомендується розробити:

-        консервативний прогноз;

-        найімовірніший прогноз;

-        оптимістичний прогноз.

Якщо бізнес фірми пов'язаний із виробництвом та реалізацією кількох видів

продукції (послуг), то прогнозування обсягів продажу треба зробити для кожного найменування продукції. Такий підхід дає змогу показати вагомість кожного з продуктів для бізнесу фірми та пріоритети у розподілі ресурсів. Тут також зручно користуватися графічною формою подання інформації.

Інколи доцільно буває прогнозувати обсяги продажу за групами споживачів. При цьому важливо підтвердити інформацію за допомогою вже підписаних антрактів на поставку товарів, листів про наміри тощо. Такий підхід краще пояснює сутність і пріоритети стратегії маркетингу фірми.

Прогноз обсягів продажу є результатом комерційного аналізу і подається у вигляді табл. 1.1.

Кожна цифра таблиці має бути обґрунтована виходячи з того, що товар правді буде вироблено і продано за вказаною ціною. Оскільки виручка від реалізації є головним чинником, що впливає на показники ефективності проекту, розрахунок показників таблиці повинен бути вкрай коректним.

Таблиця 1.1 Обсяг продажу (виручка від реалізації)

Найменування продукції

Фізичний обсяг реалізації, од.

Ціна

продажу,

грн.

Виручка від реалізації з

ПДВ,

акцизним

збором

Обсяг

ПДВ,

акцизного

збору

Чистий

обсяг

продажу,

грн.

1

2

3

4=2x3

5

6=4-5

Ключовим питанням розрахунку потреб у фінансуванні є розрахунок капітальних витрат проекту.

Під капітальними витратами розуміють всі витрати, які забезпечують підготовку й реалізацію проекту, включаючи формування або збільшення основних та оборотних коштів. Ці витрати не мають на меті дати прибуток

принаймні протягом року і є довгостроковими вкладеннями. Залежно від виду і форм капітальних витрат значення їх показників матиме різний економічний сенс. Якщо йдеться про створення нового підприємства, капітальні витрати розглядаються як вклад засновників у статутний фонд, якщо про проект у рамках діючого - як збільшення статутного фонду за рахунок коштів залучених акціонерів або як витрати, погашувані за рахунок кредитів чи державних субсидій. Капітальні витрати не відносяться до валових витрат підприємства.

Капітальні витрати необхідно спланувати по видах потоків (грошовий, матеріальний, нематеріальний).

У проектному аналізі надзвичайно важливо віднести ті чи інші види витрат до різних видів активів підприємства. При цьому можна виділити дві ситуації: створення нового підприємства (формування статутного фонду) та збільшення статутного фонду діючого підприємства (якщо підприємство організовано у вигляді акціонерного товариства, це означає додатковий випуск акцій з метою розповсюдження їх серед нових інвесторів). Різниця між цими двома ситуаціями регламентується законодавством. Наприклад, можуть бути накладені обмеження на внесення активів певного виду в статутний фонд, збільшення статутного фонду може здійснюватися лише за рахунок коштів або цінних паперів і т.п. Накладні витрати у складі капітальних витрат можуть, залежно від встановлених для бухгалтерського і фінансового обліку правил, враховуватися як оборотні кошти або передоплачені витрати.

1.1.4. Аналіз чутливості проекту

Аналіз чутливості - це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як зміниться значення чистої теперішньої вартості NPV проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов.

Чиста теперішня вартість проекту - це найвідоміший і найпотужніший критерій. У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста наведена вартість, чиста наведена цінність, дисконтова ні чисті вигоди.

NPV дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод і поточною вартістю нинішніх і наступних витрат проекту протягом усього його чиклу.

Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигод і підсумувати дисконтовані вигоди й витрати (витрати із знаком мінус). При проведені фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні найприбутковіших альтернативних проектів.

Якщо NPV позитивна, то проект можна рекомендувати до інвестування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу. Якщо NPV менша нуля - проект не приймається. Розрахунок NPV проводиться за наступною формулою:

(1.19)

де, К - величина первинних інвестицій в проект;

- витрати на проект у рік t;

k - ставка дисконту;

n - тривалість проекту.

Проведення аналізу чутливості - досить проста операція, яка легко піддається алгоритмізації, що зводиться до таких кроків:

1-й крок. Визначення ключових змінних, які справляють вплив на значення NPV.

2-й крок. Встановлення аналітичної залежності NPV від ключових змінних.

3-й крок. Розрахунок базової ситуації - встановлення очікуваного значення

NPV при очікуваних значеннях ключових змінних.

4-й крок. Зміна однієї з вхідних змінних на потрібну аналітикові величину (в %). При цьому всі інші вхідні змінні мають фіксоване значення.

5-й крок. Розрахунок нового значення NPV та його зміни в процентах.

4-й і 5-й кроки проводяться послідовно для всіх вхідних змінних, вносяться до таблиці й зображуються графічно, тобто, аналітик одержує серію відповідей на питання 'а що, коли?'.

6-й крок. Розрахунок критичних значень змінних проекту та визначення найбільш

чутливих із них.

7-й крок. Аналіз одержаних результатів і формування чутливості NPV до зміни різних вхідних параметрів.

Критичне значення показника - це значення, при якому чиста теперішня вартість дорівнює нулю (NPV =0).

Якщо порівнюють два проекти, то проект з більш чутливою NPV

розглядається як ризикованіший, оскільки малі зміни вхідної змінної спричинять



великий розкид значень NPV довкола очікуваного, тобто більшу невизначеність, а отже, і більший ризик.

Власний ризик проекту залежить не тільки від чутливості NPV до зміни значень вхідних змінних, а й від інтервалу ймовірних значень цих змінних, який визначається їх імовірнісним розподілом.

Аналіз чутливості розглядає зміну окремих змінних проекту, виявляючи величину їх критичних значень. В аналізі чутливості розглядається окремий вплив кожної змінної на результуючу величину. Втім, на практиці всі змінні впливають на результати проекту одночасно, погіршуючи або поліпшуючи результуючу величину чистої поточної вартості проекту.

1.1.5. Фінансове планування в проектному аналізі

Фінансовий план фірми, яка розробляє проект, покликаний узагальнити результати проектного аналізу, що передували його розробці [2, с.269 -277].

Фінансовий план розробляється у двох вимірах: 'без проекту' і 'з проектом'. Це означає, що показники фінансового плану розраховуються як без урахування проектних показників, так і з їх урахуванням. Це дає можливість визначити вплив проекту на розвиток діяльності фірми.

Якщо для реалізації проекту створюється нова фірма, її діяльність 'з проектом' рекомендується розглядати у зв'язку з діяльністю фірм-засновників. Такий підхід не завжди вдається реалізувати на практиці через складність корпоративних взаємин. У такому разі допускається розглядати лише варіант 'з проектом'.

Фінансовий план включає такі відносно самостійні розділи (модулі):

        план прибутку;

        податковий план;

        баланс грошових потоків;

        прогноз бухгалтерського балансу;

        розрахунок показників ліквідності й рентабельності;

        розрахунок показників ефективності проекту.

План прибутку

План прибутку розробляється з метою розрахунку суми податку на прибуток підприємств. Окрім того, план прибутку необхідний для розрахунку валового, оподатковуваного та чистого прибутку показників, які згодом будуть використані для розрахунків рентабельності проекту. План прибутку розраховується у чіткій відповідності з діючим законодавством, зокрема з Законом 'Про оподаткування прибутку підприємств'.

Податковий план розробляється з метою розрахунку всіх видів податків і зборів, які фірма має сплатити у ході реалізації проекту.

Повний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) можна знайти в Законі України 'Про систему оподаткування'.

Баланс грошових потоків.

Баланс грошових потоків розраховується з метою узагальнення всіх попередніх розрахунків обсягу продажів, витрат, податків, залучення капіталу.

Його завдання:

1)                      передбачити можливі 'вузькі місця' в погашенні заборгованості;

2)                      забезпечити необхідну суму коштів в обороті на певні дати;

3)                      уточнити структуру капіталу проекту;

Баланс грошових потоків складається з погляду трьох основних видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Виручка від реалізації є основною вигодою від операційної діяльності надходженням грошей у касу та на рахунки підприємства.

Від інвестиційної діяльності виділяються дві вигоди: 'одержані інвестиції' і 'продаж активів'. Інвестиційна діяльність трактується тут як

діяльність по залученню коштів інвесторів для здійснення реальних інвестицій.

Одержані інвестиції являють собою грошові надходження від продажу підприємством цінних паперів і корпоративних прав.

Продаж активів є грошовими надходженнями від реалізації основних фондів, нематеріальних та інших активів.

Витратами по операційній діяльності є поточні грошові витрати виробництва й збуту та податки, а по інвестиційній капітальні грошові витрати.

Фінансова діяльність по проекту є більш різноманітною. Грошові надходження від фінансової діяльності пов'язані з кредитуванням, фінансовими вкладеннями, виплатами дивідендів і процентів, лізингом і т.п.

Грошові кошти на початок періоду передбачаються лише для проектів розвитку діючих підприємств.

У балансі грошових потоків рекомендується окремо виділяти показник 'Фінансовий резерв'. У балансі грошових потоків здійснюються розрахунки кількох показників грошових потоків, які являють собою різницю між надходженням та витратою коштів.

1.2 Проблеми оздоровлення і стабілізації фінансового стану

Трансформаційні процеси України у напрямку побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки вимагають удосконалення методів оцінки фінансового стану підприємств.

Аналіз фінансового стану діяльності підприємств виступає інструментом оцінки, планування та управління на підприємстві, дозволяє виявляти проблемні напрямки у його діяльності, а також є суттєвим елементом процесу прийняття оптимальних управлінських рішень серед багатьох альтернатив.

Розробка і систематизація методів аналізу фінансового стану підприємств з урахуванням специфічних рис вітчизняного господарювання дасть змогу отримати реальну інформацію про фактичне фінансове становище підприємства, про вплив факторів оточуючого економічного середовища, дозволить найбільш повно оцінити характер використання ресурсів підприємства, забезпечить зовнішніх і внутрішніх користувачів обєктивною і повною інформацією для прийняття тактичних і стратегічних рішень.

Проблеми оцінки фінансового стану підприємств досліджено у наукових працях багатьох вчених-економістів і практиків. Проте проблема удосконалення наявних та розробки нових методик аналізу потребує подальшого дослідження

у звязку з динамічністю змін умов функціонування вітчизняних підприємств.

Фінансова діяльність підприємств включає сукупність операцій з надходження і витрачання засобів у вартісній оцінці та використання їх у процесі виробництва , реалізації продукції і товарів.

Аналіз фінансового стану підприємств здійснюється з метою поліпшення організації фінансів і підвищення ефективності їх використання. Зміст такого аналізу полягає у визначенні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємств, забезпеченості власними оборотними коштами , стану виробничих запасів, власних і залучених джерел їхнього формування.

Стабільність фінансового стану всіх підприємств є об'єктивною умовою економічного розвитку держави і зростання суспільного добробуту населення. Сьогодні немає потреби нікого переконувати у цьому.

Якщо в державі протягом тривалого часу немає стабільного фінансового стану підприємств, то настає деградація виробничих відносин, суспільної свідомості, а майбутнє стає невизначеним. Відсутність фінансової стабілізації і як наслідок, чергові списки кризових явищ тяжко б'ють по добробуту населення, бо втрати через прорахунки у фінансовій політиці несуть широкі маси населення, насамперед найдрібніші його верстви. Є підстави стверджувати , що зубожіла , притиснена недостатками в результаті інфляційної хвилі людина - поганий працівник і недоброякісний громадянин.

Суть проблеми полягає в тому , що майже всі фактори , які дестабілізують фінансовий стан підприємства , а , зокрема, і держави, є результатом дій відповідних державних структур на макрорівні, тобто залежать від основних положень фінансової політики, здійснюваної законодавчою та виконавчою владою і тільки вже згодом ці хиби і прорахунки тиражуються , поглиблюються і посилюються на макрорівні - на рівні підприємницьких структур і фізичних осіб.

Негативні явища в економіці будуть доти , доки не буде досягнуто фінансової стабілізації , завдяки якій відбувається нормальний процес відтворення , зростає продуктивність праці й оплати праці, утримується оптимальний дефіцит бюджету , забезпечується сталість національної грошової одиниці, активно використовується банківський кредит за невисоку плату.

Отже, спад виробництва в Україні здебільшого відбувся через непродуману фінансову політику , лібералізацію цін , зростання плати за банківський кредит тощо. Ризик зниження фінансової стійкості неефективною структурою капіталу, тобто високим значенням коефіцієнта співвідношення залучених і власних коштів. Управління ризиком зниження фінансової стійкості є складовою загальної стратегії управління сталістю фінансового стану підприємств і полягає у розробці системи заходів щодо вияву та попередження його негативних наслідків із метою ліквідації пов'язаних з ним збитків.

На основі фінансової стратегії необхідно забезпечити фінансову стійкість підприємств, тобто, щоб стабільно реалізовувалася продукція підприємств, своєчасно проводилася оплата за неї від дебіторів, а отриманих коштів було достатньо для виконання зобов'язань із бюджетом, постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.

Економісти приходять до висновку, що основною умовою функціонування господарських структур в ринкових умовах є створення адекватного ринкового середовища.

Вважається, що при створенні такого середовища ведучу роль відіграють фінансові чинники, серед яких, як основні, виділяються:

- створення умов додержання еквівалентності обміну між товаровиробниками різних галузей (паритет цін);

- забезпечення на оптимальному рівні сільськогосподарських товаровиробників кредитними ресурсами;

- належний страховий захист сільськогосподарських товаровиробників з врахуванням підвищеного ризику діяльності;

- підтримка на оптимальному рівні доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Лях Л.М. вважає, що не потрібно ігнорувати ці компоненти ринкової економіки, тим більше, що вони мають об'єктивний характер, не пробувати їх замінити іншими заходами, особливо організаційного спрямування, а здійснювати поступово в міру реальних можливостей, що мало бути здійснене ще на початку запровадження реформ.

Отже, при вирішенні питань, пов'язаних з нормалізацією фінансового стану підприємств необхідно:

- здійснити глибокий аналіз фінансового стану підприємств і визначити перспективи їх подальшої діяльності, враховувати номенклатуру вироблюваної продукції, її якість, конкурентоспроможність на знутрішньому і зовнішньому ринках збуту, оцінити реальні можливості підприємств;

- виявити і ліквідувати можливі втрати і збитки на підприємствах, їх причини і перебудувати організаційну структуру таким чином, щоб підприємства могли одержати максимальний прибуток;

- проводити глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію статей балансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей, особливості готової продукції, дебіторської заборгованості;

- обгрунтувати впровадження нових технологій, вибір варіантів розміщення виробничих потужностей, ввести нові інвестиційні проекти;

- впровадити систему інформації, яка могла б своєчасно, достовірно, повно і систематично надавати керівним органам підприємств необхідну інформацію про зовнішні та внутрішні умови, інформацію про реальний економічний стан на підприємствах;

- визначити конкретні вимоги, поставлені до системи управління підприємствами.

Отже, реформування колективних і створення приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності, потребує від підприємств вишукування шляхів виходу з кризи, поліпшення свого фінансового стану.

Тому об'єктивною і невідкладною стала необхідність виведення аграрної реформи на організаційно вищий рівень, прискорення її темпів на основі формування ефективного власника і розвитку підприємницької діяльності.

Проблеми, що стосуються фінансових результатів пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції і дослідження потрібно починати саме з сфери виробництва. Об'єктивними і суб'єктивними причинами, що вплинули на об'єм отриманих доходів є загальне скорочення виробництва сільськогосподарської продукції як по підприємствах так і по Україні в цілому.

На думку ОА. Зайцевої , потрібно розробити такий підхід до ціноутворення, щоб в подальшому можна було б забезпечити господарству, з кожній його галузі, прибуток, необхідний для розширеного відтворення і вирішення соціально-економічних проблем на селі, вирівняти ціни на промислову і сільськогосподарську продукцію.

Підходи до розв'язання проблеми формування прибутку обумовлені внутрішніми і зовнішніми умовами функціонування підприємств. Внутрішні умови визначаються в основному системою обліку витрат, яка формує відповідну інформаційну базу для аналізу. До зовнішніх умов слід віднести рівень розвитку інфраструктури ринку, в тому числі насиченість ринку товарами і матеріальними ресурсами, напрям співвідношення місткості ринку з виробничим потенціалом підприємств.

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головними серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Важливе значення має також вивчення дисципліни розрахунків з іншими підприємствами, організаціями і державою, використання господарських засобів за призначенням, визначення шляхів підвищення витрачання фінансових ресурсів.

Основним показником результатів діяльності підприємств є прибуток або збиток. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів, нематеріальних активів та іншого майна підприємств, цінних паперів, валютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів, прибутку від орендних операцій, а також від позареалізаційних операцій.

На сучасному етапі застосовують декілька варіантів формування чистого доходу, які в першу чергу залежать від внутрішньогосподарських розрахункових цін. Таким чином, ціна повинна стати активним елементом фінансового механізму підприємств.

Німецький вчений Д.Чалдер вважає, що стратегія -- це визначення основних довгострокових завдань і мети підприємств, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для досягнення поставленої мети.

Американські економісти Р.Кларк, Б. Вільсон, Р.Дайнс, С. Надаулд дають широке визначення фінансової стратегії і пов'язують її з фінансовою політикою і фінансовим плануванням. Фінансова стратегія показує шлях розвитку підприємств в майбутньому - це основа для вибору альтернативи, яка зумовлює природу і напрямок організації фінансових відносин.

Стратегія - це загальний напрям і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети, дослідження і розробка можливих розвитків фінансів підприємства. Правильно розроблена стратегія дає змогу гармонізувати різні, часто суперечливі цілі, дає можливість порівняти різноманітні 'сценарії' розвитку фінансів підприємства і на підставі одержаної інформації вибрати оптимальні шляхи його перспективної діяльності, передбачати труднощі на шляху до зміцнення його ринкових позицій, попередити негативні наслідки реалізації обраних шляхів розвитку.

Щоб успішно розвивалось підприємництво, необхідно розв'язати кілька основних проблем:

1) розробити законодавчо-нормативну базу прямої дії з функціонування малого бізнесу;

2) розв'язати проблему взаємозв'язку: державний чиновник - підприємець;

3) створити необхідні фінансові умови для можливості утворення нових малих підприємств у всіх галузях економіки за рахунок банківського пільгового кредитування, а також державного фінансування і кредитування на взаємовигідній основі;

4) розробити і впровадити у регіонах програму сприяння розвитку малого підприємництва відповідно до положень національної програми, оголошеної Законом України від 21.12.2000р.;

5) запровадити систему відстрочок податкових платежів чи нульового оподаткування залежно від характеру діяльності, галузі економіки, регіону, соціальної спрямованості бізнесу, фактичних результатів діяльності, термінів утворення підприємства, використовувати різні ставки і види податків.

Ефективне функціонування підприємств малого бізнесу, можливе тільки за загального сприятливого економічного, політичного, законодавчого клімату в країні.

Ряд економістів незадовільний фінансовий стан пояснюють тим, що прк проведенні економічних реформ, спрямованих на перехід до ринку не були враховані деякі об'єктивні фактори.

Серед причин погіршення фінансового стану підприємств народного господарства, особливо сільського господарства, наводяться такі:

- не були створені умови (або механізми) еквівалентного обміну між товаровиробниками і промисловістю (протягом 1991-1998 рр. перші зросли в 0,7 рази, другі - в 2,8). Не дивлячись на те, що в результаті цього сільськогосподарські товаровиробники понесли великі втрати, негативний вплив цього фактора не усунено, він продовжує свою руйнівну дію;

- не відпрацьований механізм кредитування сільськогосподарських товаровиробників, в результаті чого абсолютна більшість залишається без кредитних ресурсів. В той же час, враховуючи специфіку сільського виробництва, цей фактор для сільськогосподарських товаровиробників має вирішальне значення.

Для того, щоб ринкові відносини могли нормально функціонувати, необхідне створення адекватного ринкового середовища. При цьому, як свідчить досвід реформування економічних постсоціалістичних країн, які досягли в цьому успіху, створення ринкової інфраструктури повинно передувати реформуванню економіки.

Серед фінансових компонентів, які справляють великий вплив на формування ринкового середовища, важливе місце належить кредитам. Причому, якщо для інших галузей таке твердження може піддаватися сумніву, то для сільськогосподарських виробників має принципове значення, оскільки без належного кредитного забезпечення ця галузь, як товаровиробник, існувати не може.

Проявляється це специфікою сільськогосподарського виробництва, яка в економічному плані зводиться до необхідності авансування коштів на відносно тривалий, порівняно з іншими галузями, час. Залежно від спеціалізації, такий період може вимірюватися роками. Саме через це сільськогосподарське виробництво є кредитомісткою галуззю.

Слід зазначити, що ця особливість виробництва має 'інтернаціональний' характер, тобто не залежить від способу виробництва, а також форми власності та господарювання. Тому при кредитних відносинах банків із сільськогосподарськими товаровиробниками вона тією або іншою мірою враховується практично всіма розвинутими країнами.

З реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств і запровадженням ринкових відносин реформування перейшло до комерційних банків, держава відмовилась від регулювання усього процесу, і сільськогосподарські підприємства були переведені на загальний (ринковий) спосіб кредитування. Вважалося, що ринок відрегулює ці процеси в автоматичному режимі.

Однак сподівання не справдилися. Кредити пішли не до сільськогосподарського сектору, а, згідно із законами ринку, туди, де їм забезпечувався більший доход. Сільськогосподарські ж підприємства - через свою специфіку - об'єктивно не змогли вписатися в такі параметри. Як наслідок, почало різко знижуватися кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників

Важливого значення в системі управління ефективністю набуває класифікація факторів її зростання.

Активне використання перелічених джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів, які за своїм змістом характеризують основні напрямки розвитку і удосконалення виробництва (друга ознака групування чинників).

Визначальними напрямками є перш за все прискорення темпів технічного і організаційного прогресу (створення нових і вдосконалення існуючих технологій, конструкційних матеріалів, засобів праці і кінцевої продукції, механізація і автоматизація виробничих процесів, запровадження прогресивних методів і форм організації виробництва і праці, побудова і регулювання ринкового механізму г господарювання).

Практично найбільш важливою слід вважати класифікацію факторів ефективності за місцем реалізації у системі управління виробництвом (третя ознака групування факторів), особливо відокремлення з них двох категорій факторів - внутрішніх і зовнішніх а також поділ сукупності внутрішніх факторів на так звані 'тверді чинники' і 'м'які чинники'.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення ефективності виробництва (діяльності підприємства) неоднакові за ступенем впливу, використання і контролю.

Для практики господарювання, керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) підприємств важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю і використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління виробництвом. Підприємство може і повинно постійно контролювати процес використання внутрішніх факторів шляхом розробки і послідовного здійснення програми підвищення ефективності виробництва, а також врахувати вплив на неї зовнішніх факторів - економічної і соціальної політики держави, діяльності національних інституційних організацій, розвитку інфраструктури і структурних змін у суспільстві.

Найбільш історичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва справляють технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації і інформаційні технології. За принципом ланцюгової реакції вони викликають чуттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових ресурсів, підготовці і кваліфікації кадрів.

У програмі підвищення ефективності виробництва факторові пов'язаному з використанням устаткування належить одне з провідних місць

Зростанню продуктивності праці діючого устаткування сприяють: належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній спроможності технологічно зв'язаних його груп (одиниць), чітке планування завантаження у часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрізмінних витрат робочого часу тощо.

Проблема економії і зменшення споживання сировини, матеріалів, енергії повинна бути під постійним контролем відповідних спеціалістів підприємств з матеріаломістким виробництвом. Завдання ресурсозабезпечення на таких підприємствах може позитивно розв'язуватись шляхом запровадження маловідхідної та безвідхідної технології, збільшення виходу кожної продукції чи енергії з одиниці використовуваного матеріалу, використання дешевих і низькосортних видів сировини, підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки, заміна імпортних сировини і матеріалів матеріальними ресурсами вітчизняного виробництва, раціоналізації управління виробничими запасами і розвитку ефективних джерел постачання.

Важливими чинниками ефективності також є самі продукти (вироби), їх якість та дизайн. Остання повинна корелювати з так званою корисною вартістю, тобто тією сумою, яку покупець готовий заплатити за вибір відповідної якості. Передові підприємства постійно контролюють втілення своєї технічної переваги у конкретних виробах, що користуються великим попитом на ринку. Проте для досягнення високої продуктивності підприємства просто корисності товару не достатньо. Пропоновані підприємством для продажу вироби повинні появитись на ринку у потрібному місці, у потрібний час і за розсудливою ціною. У зв'язку з цим підприємство мусить слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних і економічних бар'єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу.

Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства) є працівники-керівники, підприємці, спеціалісти, робітники. Продуктивність їх праці багато де в чому визначається методами, технікою, особистим умінням, знаннями, відношенням до праці та здібністю виконувати ту чи іншу роботу. Ділові якості працівників найбільш повно можуть проявлятися в умовах функціонування на підприємстві потужного і гнучкого мотиваційного механізму. Продуктивність праці буде зростати тоді, коли керівництво підприємства матеріально і морально заохочує до використання творчі здібності усіх категорій працівників, проявляє інтерес до їх особистих проблем життєдіяльності, сприяє створенню і підтриманню сприятливого соціального мікроклімату, у межах своїх повноважень і можливостей підприємства здійснює соціальний захист людей, гарантує їх зайнятість.

Єдність трудового колективу, раціональність у делегуванні відповідальності і нормах керованості відносяться до принципів доброї організації справ на підприємстві, що забезпечують необхідну спеціалізацію і координацію виробничих і управлінських процесів і, отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) діяльності.









Politica de confidentialitate

DISTRIBUIE DOCUMENTUL

Comentarii


Vizualizari: 2548
Importanta: rank

Comenteaza documentul:

Te rugam sa te autentifici sau sa iti faci cont pentru a putea comenta

Creaza cont nou

Termeni si conditii de utilizare | Contact
© SCRIGROUP 2019 . All rights reserved

Distribuie URL

Adauga cod HTML in site